Тема 10. БЮДЖЕТУВАННЯ В СИСТЕМІ ОПЕРАТИВНОГО ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

Бюджетування є невід’ємною частиною оперативного фінансового планування суб’єктів малого підприємництва.

Система бюджетування в фінансовому управлінні допомагає керівникам малого підприємства більш ефективно управляти виробничокомерційним процесом, особливо в умовах дефіциту грошових коштів. Порівнюючи фактичні результати з параметрами бюджетів, можна встановити, які витрати потребують особливого контролю й за рахунок яких факторів можна збільшити доходи малого підприємства.

Вивчаючи причину відхилень, керівник малого підприємства повинен знати такі упущення, як закупка сировини низької якості, використання застарілого обладнання, непрофесійність працівників, порушення технології виробництва та ін.

Найбільш характерний недолік складання бюджетів суб’єктів малого підприємництва є відсутність конкретних виконавців у процесі бюджетування, складність формування гнучкої системи оцінювання результатів діяльності підприємства.

Основними проблемами бюджетування для малого підприємства є:

— основою бюджетування слугують фактичні дані бухгалтерського обліку;

— неформалізовані процедури обліку, аналіза, планування і контроля;

— відсутність чітко визначеної концепції управління; — відсутність управлінського обліку.

Отже, для успішного формування й функціонування системи бюджетування слід дотримуватися наведених нижче умов.

1. Доцільно мати працівника, якому необхідно визначити права й відповідальність за складання бюджетів та їх якість.

2. Обов’язково система бюджетування має бути пов’язана з оперативним внутрішньофірмовим плануванням, визначенням порядку руху інформації, яка віддзеркалює результати діяльності малого підприємства.

3. Уніфікувати систему бухгалтерського обліку з метою його використання в процесі бюджетування, скласти класифікатор первинних плановооблікових одиниць бюджетного управління.

Загальне призначення бюджетування малого підприємства подано в табл. 10.1.

Якщо головною метою малого підприємства є створення швидкозростаючого бізнесу — це означає, що загальний обсяг продажу фірми за рік у грошовому виразі має збільшитись у зівставних цінах більш, як на 20 % (відповідно до західної теорії фінансового менеджменту). Звичайно, для підприємств малого бізнесу України такий критерій може бути прийнятний за умови можливості залучення короткострокових кредитів банку для поповнення оборотних коштів. Саме це і низка інших обставин визначають те, що бюджетування має бути спрямоване на планування розмірів та умов отримання короткострокових кредитів банку і контроль за їх раціональним використанням, а також регулювання дебіторської заборгованості.

Таблиця 10.1

ПРИЗНАЧЕННЯ БЮДЖЕТУВАННЯ У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ З ГОЛОВНИМИ ЦІЛЯМИ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА

Якщо головною метою фірми є підвищення рівня рентабельності, то одним із заходів досягнення цієї мети є реструктуризація бізнесу, тобто фірма повинна виробляти найбільш прибуткові види продукції або надавати найбільш рентабельні послуги. Одним із завдань бюджетування в цих умовах є порівняльний аналіз рентабельності окремих видів продукції, послуг. Без бюджетування неможливо рівномірно розподілити всі витрати за окремими видами продукції та отримати дані про те, які види продукції вигідно виробляти з погляду підвищення рентабельності. Особливо це важливо в разі створення та розвитку нових видів бізнесу. Якщо перед фірмою поставлена мета забезпечити рівень рентабельності в межах 20—25 %, то керівник або власник має зупинитися на реалізації тих видів бізнесу, які можуть забезпечити таку високу норму прибутку.

Нарешті, якщо головною метою фірми є зростання капіталізації, вартості цієї фірми, щоважливішим завданням бюджетування є контроль за станом, структурою та ефективністю використання всіх її активів. При цьому виникає необхідність порівняльного аналізу ефективності використання активів у різних сферах бізнесу фірми. Слід зазначити, що швидке зростання вартості фірми часто пов’язаний з високим рівнем рентабельності її бізнес і, навпаки, швидке зростання обсягу реалізації зазвичай супроводжується зниженням норми прибутку.

У процесі формування прогнозу руху грошових коштів обов’язково має виконуватися така нерівність:

Ця нерівність означає, що за будьякий період часу виплати не можуть перевищувати суму надходжень разом із залишками грошових коштів на початок планового періоду, тобто залишок грошових коштів на кінець планового періоду не повинен бути від’ємним за умови, якщо мале підприємство не користується відкритим банківським «овердрафтом». У разі від’ємного залишку грошових коштів балансуючою статтею може бути кредит комерційного банку, за рахунок якого покривається від’ємний залишок грошових коштів.

Найпоширенішими методами складання бюджетів є: бюджетування через прирощення й бюджетування «з нуля». Бюджетування через прирощення означає, що складання бюджетів здійснюється на підставі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді. За такого підходу фактичні показники попереднього періоду коригують з урахуванням цінової та податкової політики держави та інших чинників. Перевагою такого методу є простота, оскільки він не потребує значних витрат на розрахунки. Завдяки цьому бюджетування через прирощення набуло значного практичного поширення. Але цей метод має суттєву ваду. Насамперед у процесі бюджетування не аналізують ефективність витрачання витрат, а досягнуті результати автоматично переносять на наступний період. Бюджетування «з нуля» — це метод, за якого власник (керівник) малого підприємства має обґрунтувати заплановані витрати так, ніби діяльність здійснюється вперше.

Бюджетування «з нуля» вимагає ретельного аналізу господарської діяльності суб’єкта малого підприємництва для виявлення неефективних операцій і вибору найвигідніших напрямів використання ресурсів. На відміну від бюджетування через прирощення, цей метод дає змогу виявити проблеми і розв’язати їх на стадії планування. Водночас бюджетування «з нуля» є доволі складним і дорогим, оскільки потребує значних витрат часу та коштів.

Бюджетування «з нуля» переважно використовується у разі створення нового малого підприємства або зміну напрямів господарської діяльності. Хоча такий метод рекомендується періодично використовувати й на діючих малих підприємствах, які не змінюють профіль діяльності з метою попередження й недопущення в бюджеті накопичення негативних відхилень минулих періодів.

Бюджетування «з нуля» розпочинають з визначення основного бюджетного чинника — «вузького місця» на малому підприємстві. Оскільки найчастіше «вузьким місцем» діяльності малого підприємства є обсяг реалізації продукції, то насамперед, складають розрахунок реалізації готової продукції. Готуючи розрахунок обсягу реалізації продукції, слід проаналізувати ціну й обсяги продажу кожного виду продукції, прибуток на кожен вид продукції, ціни конкурентів, частку ринків збуту та її можливу зміну, прогноз ринкової кон’юнктури, сильні й слабкі місця малого підприємства.

Актуальним для сучасної ситуації гострого дефіциту власного капіталу й грошових коштів, взаємних неплатежів для малого підприємництва є бюджетування грошових потоків, доходів і витрат і балансу активів і пасивів.

У зв’язку із зазначеним, у малому бізнесі бюджетування має бути більш ефективним порівняно з великим підприємством.

Бюджетування на малому підприємстві розпочинають з розробки прогнозу обсягу реалізації продукції. Готуючи такий прогноз слід проаналізувати ціну й обсяги продажу кожного виду продукції та їх динаміку за попередні звітні періоди, обсяги прибутку на кожен вид продукції, ціни конкурентів, частку ринків збуту (порівняно з конкурентами) та її можливу зміну, прогноз ринкової кон’юнктури, сильні та слабкі боки малого підприємства (якість і конкурентоспроможність продукції, рівень менеджменту, стабільність ділових відносин тощо).

Підготовка прогнозу обсягу реалізації продукції — це найважливіший етап бюджетування, оскільки обсяг продажів залежить від низки факторів, зокрема від попиту продукцію малим підприємством, від виробничих потужностей, загальної кон’юнктури ринку тощо. Від обґрунтованості прогнозу обсягу реалізації, реальності та якості залежить й реальність та якість бюджету малого підприємства. Назвемо етапи прогноз обсягу реалізації продукції: — визначення обсягу реалізації продукції за видами продукції в натуральному й грошовому виразі;

— розподіл квартального обсягу продажів за місяцями, декадами і навіть днями в розрізі окремих видів продукції;

— розрахунок сукупного обсягу реалізації продукції за квартал, зокрема в розрізі підперіодів.

У процесі розробки прогнозу обсягу реалізації продукції слід враховувати:

— економічні умови діяльності малого підприємства;

— стан конкуренції й загального економічного середовища; — чинники, які впливають на стан попиту (ціна, якість, назва товарів-аналогів на ринку, рівень доходів населення тощо);

— обсяг і структуру продажу в минулі періоди, існуючі тенденції на відповідному ринку.

Важливим елементом прогнозу обсягу реалізації продукції є визначення оптимальних цін. Від цього значною мірою залежить обсяг продажів, а отже, й обсяг виробництва, розмір витрат на одиницю продукції.

Встановлюючи ціни на продукцію, що виробляється малим підприємством, необхідно враховувати не тільки внутрішні чинники, які впливають на ціни (собівартість продукції, її якість), а й низку зовнішніх факторів:

— наявність аналогічних товарів, вироблених на інших підприємствах;

— частка ринку реалізації цієї продукції, яка зайнята конкурентами та самим малим підприємством;

— рівень еластичності попиту споживачів на відповідні товари; — рівень цін конкурентів, їх можливу реакцію на зміну ціни

й обсягу виробництва продукції малим підприємством; — заходи державного регулювання цін.

Загальний обсяг реалізації продукції визначається шляхом множення кількості передбачуваної реалізації продукції в натуральному виразі на відпускні ціни. При цьому ціни в умовах інфляції необхідно коригувати на рівень інфляції.

Для суб’єкта малого підприємництва важливим документом є бюджет доходів і витрат. Зазначений бюджет відображає співвідношення доходів від реалізації продукції в плановому періоді з усіма видами витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції. Саме цей документ відображає структуру собівартості продукції, співвідношення витрат і результатів господарської діяльності за певний період. Бюджет доходів і витрат дає можливість визначити рентабельність виробництва, його допомогою можна розрахувати точку беззбитковості.

Призначення цього бюджету — обґрунтувати ефективність господарської діяльності малого підприємства в майбутньому періоді, проаналізувати й визначити резерви збільшення прибутку.

Загальний доход (виручка) від реалізації продукції визначається на основі прогнозу обсягу реалізації продукції. Із загального доходу вилучаються податки, що сплачуються за рахунок виручки від реалізації продукції (зокрема, податок на додану вартість, якщо мале підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування), і визначається чистий доход малого підприємства.

Після визначення чистого доходу мале підприємство розраховує прямі витрати, які включаються у виробничу собівартість продукції. Зазвичай суб’єкти малого підприємництва виокремлюють такі прямі витрати: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи, амортизація. Підсумовуючи зазначені статті витрат, визначають собівартість продукції, що виробляється. Шляхом вирахування з чистого доходу собівартості продукції визначають прибуток суб’єкта малого підприємництва. Отриманий прибуток зменшується на суму податку на прибуток і визначається чистий прибуток, який залишається в розпорядженні суб’єкта малого підприємництва.

Розробка бюджету руху грошових коштів починається з визначення джерел можливих надходжень грошових коштів у майбутньому періоді. У бюджеті відображають тільки ті грошові кошти, які реально можуть надійти на поточний рахунок або в касу малого підприємства.

Для малих підприємств доцільно виокремити такі статті надходжень:

— надходження грошових коштів від покупців;

— надходження від продажу необоротних активів; — отримання кредитів і займів;

— дивіденди та інші надходження від участі в інших організаціях;

— платежі орендарів.

Плануючи витрати, слід виокремити такі статті:

— платежі постачальника за придбані матеріальні ресурси; — платежі в бюджет та позабюджетні цільові державні фонди;

— виплата заробітної плати працівникам; — орендні платежі;

— придбання необоротних активів;

— адміністративні витрати й витрати на збут;

— сплата кредитів і відсотків за користування кредитом; — інші платежі.

Бюджет руху грошових коштів розробляють на основі бюджету доходів і витрат за такими етапами:

— здійснюється розрахунок надходжень грошових коштів у вигляді виручки від реалізації продукції за відповідними обсягами продажів;

— прогноз інших надходжень методом прямого розрахунку; — розрахунок платежів постачальникам згідно з прогнозом

придбання матеріальних цінностей й прогнозної оцінки структури платежів у розрізі часових періодів;

— визначення інших поточних виплат згідно з бюджетом доходів і витрат;

— визначення загального грошового обсягу надходжень і виплат, розрахунок зміни обсягу грошових коштів у плановому періоді;

— розрахунок надлишку (дефіциту) грошових коштів з урахуванням мінімально необхідного залишку;

— визначення можливостей скорочення поточних виплат чи продовження терміну розрахунку за відповідними зобов’язаннями, а в разі відсутності таких можливостей — визначення додаткового зовнішнього залучення грошових коштів.

Заключним етапом бюджетування на малому підприємстві є складання бюджету активів і пасивів. Воно починається з тих статей балансу, які змінюються під впливом зміни обсягу виробництва.

В активах до такої статті першедусім належить дебіторська заборгованість, розмір якої залежить від відстрочки платежу за відвантажену малим підприємством продукцію. Використовуючи звітні дані суб’єкта малого підприємництва, визначають відстрочку платежу за формулою:

Вп = Дз×Д/В ,

де Вп — відстрочка платежу, дні;

Дз — середня дебіторська заборгованість за звітний період, тис. грн;

Д — кількість днів у періоді, за який визначається відстрочка платежу, дні;