Posibniki.com.uaЕкономікаБюджетно-податкова політикаБЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ЯК СКЛАДОВА МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ


  Змiст  Наступна >

БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ЯК СКЛАДОВА МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ


 …Стан і динаміка державних фінансів визначаються рішеннями держави і діями публічної влади.

Поль Марі Годме

Основні проблеми розділу

1.1. Бюджетно-податкова політика держави: сутність та складові.

1.2. Цільова спрямованість та основні функції бюджетно-податкової політики.

1.3. Ефективність бюджетно-податкового регулювання: критерії, відносні межі та чинники, що її визначають.

1.4. Бюджетно-податкова політика: внутрішні та зовнішні часові лаги.

1.5. Організаційне та нормативно-правове забезпечення бюджетно-податкової політики.

1.1. Бюджетно-податкова політика держави: сутність та складові

З проголошенням незалежності України розпочинається новий етап державотворення, формування власної національної політики й розвитку суспільно-економічних відносин. У специфічних умовах становлення незалежної української економіки одним з найскладніших завдань для держави стало формування та реалізація ефективної бюджетно-податкової політики України в контексті її загальнодержавної макроекономічної політики (рис. 1.1).

Адже докорінне реформування всіх сторін господарського життя в Україні потребувало не тільки значних витрат фінансових ресурсів, знаходження способів їх мобілізації та визначення напрямів найоптимальнішого їх використання, а й радикальних

змін у національній свідомості всіх верств населення в державі, що неможливі за короткий період. Тому бюджетно-податкова політика в Україні, суперечливе суб’єктивне формування та реалізація якої протягом усіх чотирнадцяти років незалежності пов’язані з певними економіко-політичними інтересами різних груп політиків-реформаторів та їхніх виконавців на регіональному рівні, що виборюють владу, є особливим об’єктом уваги й недовіри українського народу.

Варто також зазначити, що виважена та науково обґрунтована бюджетно-податкова політика має стати необхідною передумовою поступового переходу до сталого та ефективного розвитку України, в основу якого має бути покладено Концепцію сталого розвитку, ухвалену людством під егідою ООН у 1992 р. в Ріо-деЖанейро. Нині, коли світова спільнота підбиває підсумки впровадження «ідеї Ріо», на глобальному та національному рівнях важливо активізувати її реалізацію в Україні. Закладені в Концепцію сталого розвитку стратегічні положення щодо соціальноекономічної та екологічної збалансованості розвитку та необхідності впровадження паритетних суспільно-природних відносин важливі для переходу України до узгодженого вирішення стратегічних завдань: економічного зростання, поліпшення добробуту та генофонду населення, забезпечення сприятливих природних умов для життєдіяльності не тільки нинішнього, а й прийдешніх

Варто також зазначити, що виважена та науково обґрунтована бюджетно-податкова політика має стати необхідною передумовою поступового переходу до сталого та ефективного розвитку України, в основу якого має бути покладено Концепцію сталого розвитку, ухвалену людством під егідою ООН у 1992 р. в Ріо-деЖанейро. Нині, коли світова спільнота підбиває підсумки впровадження «ідеї Ріо», на глобальному та національному рівнях важливо активізувати її реалізацію в Україні. Закладені в Концепцію сталого розвитку стратегічні положення щодо соціальноекономічної та екологічної збалансованості розвитку та необхідності впровадження паритетних суспільно-природних відносин важливі для переходу України до узгодженого вирішення стратегічних завдань: економічного зростання, поліпшення добробуту та генофонду населення, забезпечення сприятливих природних умов для життєдіяльності не тільки нинішнього, а й прийдешніхпоколінь. Наголосимо, що для України істотними є розроблення та реалізація національної стратегії сталого розвитку, яка б виходила із суспільно-територіальних властивостей країни, завдань адаптації її економіки до ринкових відносин, геополітичних інтересів держави щодо входження у світовий простір з урахуванням європейського вектора розвитку. Тому в Україні стратегія сталого розвитку повинна мати істотні відмінності. Це насамперед:

• етапність переходу країни до моделі сталого розвитку;

• перебудова суспільно-природного енергобалансу не за рахунок скорочення виробництва і споживання певних матеріальних благ, як це спостерігається в найрозвинутіших країнах, на частку яких припадає приблизно 70 % усього ВВП світу, а завдяки нарощуванню інноваційного потенціалу, інтелектуальних ресурсів, упровадженню енерго- та ресурсоощадних технологій за підвищення енергоозброєності виробництва;

• поліпшення демографічної ситуації за рахунок припинення депопуляції населення та покращання його генофонду;

• активізація охорони природи, її ренатуралізація та відтворення соціально-економічних функцій природних ландшафтів.

Вирішення цих стратегічно важливих завдань переходу країни до сталого соціально-економічно й екологічно збалансованого розвитку потребує задіяння величезних фінансових ресурсів, суттєвої активізації системи їх формування, розподілу, перерозподілу, а отже — формування та реалізації бюджетно-податкової політики з урахуванням нових вимог. Це передбачає:

• вироблення бюджетно-податкової політики держави на засадах забезпечення фінансовими ресурсами для збалансованого розв’язання економічних, соціальних і екологічних проблем;

• підвищення рівня узгодженості механізмів бюджетно-податкової, грошово-кредитної та інших складових макроекономічної політики;

• урахування під час розроблення Державного бюджету основних закономірностей формування світового економічного простору — глобалізації та регіоналізації світових суспільних процесів;

• реформування системи територіального управління держави з наданням економічної, і насамперед фінансової, самостійності органам місцевого самоврядування через підсилення дохідної частини бюджетів завдяки збільшенню обсягів грошових надходжень, закріплених за місцевими бюджетами;

• спрямування зусиль центральної та місцевої влади на забезпечення соціальної спрямованості суспільного розвитку на всіх територіальних рівнях реалізації бюджетно-податкової політики;

• сприяння вирішенню національних та регіональних соціальнота природно-екологічних проблем владними структурами всіх рівнів.

Бюджетно-податкова політика держави — це дуже складний феномен у державному управлінні, що характеризує досить специфічні напрями діяльності держави та охоплює заходи, методи й форми організації та використання фінансових інструментів для забезпечення економічного й соціального розвитку країни.

Головне завдання бюджетно-податкової політики — забезпечити відповідними фінансовими ресурсами реалізацію наявної державної програми соціально-економічного розвитку. Бюджетно-податкова політика насамперед спрямована на формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, оскільки саме вони є джерелом, матеріальною базою будь-яких суспільних перетворень.

Фінансові ресурси країни є важливими економічними індикаторами, що окреслюють можливості бюджетів, позабюджетних фондів, визначають потенціал підприємств і організацій, банківської сфери, обумовлюють напрями співпраці з міжнародними фінансовими інституціями та інвесторами.

Динаміка і структура фінансових ресурсів країни, з одного боку, віддзеркалює результати макроекономічної політики, яка проводиться в країні, визначає інвестиційний клімат, а з другого — є істотним чинником впливу на процес формування й розподілу

ВВП, зумовлює можливості його зростання, слугує інформаційною й аналітичною основою для розроблення та обслуговування бюджетно-податкової політики держави.

Основні напрями розподілу та використання фінансових ресурсів держави визначаються на кожен поточний рік у Зведеному балансі фінансових ресурсів України (табл. 1.1).

Оскільки обґрунтування та прийняття рішень щодо розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, спрямованих на досягнення визначених макроекономічних цілей певними засобами та інструментами, є змістом фінансової політики держави, то є сенс ототожнювати бюджетно-податкову політику з фінансовою (політикою у сфері державних фінансів).

Теорія державних фінансів визначає, що в основі розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів є вибір суб’єктів — власників чи розподілювачів фінансових ресурсів, вибір пріоритетних напрямів використання фінансових ресурсів, а також джерел та методів їх формування, ступеня їх централізації в руках держави.

Це й обумовлює сутність та складові бюджетно-податкової політики держави.

Таблиця 1.1

ЗВЕДЕНИЙ БАЛАНС

ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ на 2003 р.*

Показники 2001 (звіт) 2002 (очікуване) 2003 (прогноз)
Напрями формування фінансових ресурсів  
Ресурси бюджетів 54 934,6 58 833,0 64 605,6
Ресурси підприємств та організацій 69 223,0 71 480,0 76 898,0
       
       
       
       
   
   
   
   
   
   
   
   

З них: прибуток (після сплати податку)

31 523,032 380,034 898,0

Довгострокові кредитні ресурси на розвиток народного господарства, надані банками України 2604,0 3375,0 4700,0
Кошти іноземних інвесторів для розвитку народного господарства України 2852,5 3310,8 4177,5
Усього доходів 150 934,8 163 390,7 179 065,8
Напрями використання фінансових ресурсів  
Видатки бюджетів 55 528,0 57 286,1 63 383,8
Видатки підприємств, організаційЗ них: кошти, що залишаються в розпорядженні підприємств (прибуток після сплати податку та амортизаційні відрахування) 69 223,069 223,0 71 480,071 480,0 76 898,0 76 898,0
Видатки фондів (без бюджетних коштів)З них: видатки Пенсійного фонду 19 081,615 738,3 24 943,519 875,0 27 788,2 22 085,2
       
       
       
       

3343,35068,55703,0

видатки Фонду соціального страхування

Видатки на реалізацію національних програм розвитку народного господарства за рахунок довгострокових кредитів 2604,0 3375,0 4700,0
Видатки іноземних інвесторів для розвитку народного господарства України 2852,5 3310,8 4177,5
Усього видатків 149 289,1 160 395,4 176 947,5
Сальдо фінансових ресурсів 1645,7 2995,3 2118,3

* За даними Міністерства фінансів України.

Важливо зазначити, що центральне місце в макроекономічній політиці держави належить саме бюджетно-податковій політиці. Річ у тім, що донорами у фінансовій системі можуть бути або держава, або суб’єкти недержавних фінансів. Недержавні фінанси «підгодовують» державу через систему податкових та боргових платежів, а держава надає допомогу підприємствам і домогосподарствам шляхом інструментів фінансової підтримки (субсидій, дотацій, субвенцій тощо). Саме ці фінансові потоки посідають провідне місце в макроекономічному кругообігу, а бюджетно-податкова політика справляє значний вплив на економічний розвиток країни, зумовлює формування макрорівноваги та слугує засобом її підтримки (див. рис. 1.2 [50]).

Рис. 1.2. Фінансові потоки в макроекономічному кругообігу

Рис. 1.2. Фінансові потоки в макроекономічному кругообігу

З макроекономічної теорії відомо, що:

1. Для встановлення макрорівноваги необхідно, щоб величина того, що тимчасово вилучено з кругообігу (вилучення у вигляді T — податків, S — заощаджень), дорівнювала величині того, що повернулося до нього (ін’єкції у вигляді I — інвестицій та G — дер

жавних видатків), а саме: T + S = I + G.

2. Бюджетно-податкова політика може впливати на економіку через податки — T та державні видатки — G. Отже, вона має дві складові — податкову та видаткову, зміни в яких по-різному впливають на макроекономічні показники за певних умов державного управління в країні.

Окрім цих складових у межах бюджетно-податкової політики особливе місце посідає ще один напрям діяльності держави, зміс-жавних видатків), а саме: T + S = I + G.

2. Бюджетно-податкова політика може впливати на економіку через податки — T та державні видатки — G. Отже, вона має дві складові — податкову та видаткову, зміни в яких по-різному впливають на макроекономічні показники за певних умов державного управління в країні.

Окрім цих складових у межах бюджетно-податкової політики особливе місце посідає ще один напрям діяльності держави, зміс-

том якого є регулювання вертикальних та горизонтальних відносин між бюджетами різних рівнів влади з метою перерозподілу фінансових ресурсів, бюджетного вирівнювання регіонів тощо — політика у сфері міжбюджетних відносин, або міжбюджетна політика (рис. 1.3). Ця складова є похідною від основних — податкової політики та політики державних видатків.

БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА дино

Рис. 1.3. Бюджетно-податкова політика: сутність та складові

Рис. 1.3. Бюджетно-податкова політика: сутність та складові


  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.3. Ефективність бюджетно-податкового регулювання: критерії, відносні межі та чинники, що її визначають
1.4. Бюджетно-податкова політика: внутрішні та зовнішні часові лаги
1.5. Організаційне та нормативно-правове забезпечення бюджетно-податкової політики
2.1. Бюджетна стратегія і тактика: економічна інтерпретація та наукове обґрунтування
2.2. Розроблення бюджетної стратегії і тактики в Україні: етапи й особливості
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki