11.7. Бюджетні та макроекономічні ефекти впливу державного боргу

Поряд з прямим впливом, який державний борг завдає у бюджетній сфері, оскільки перебуває у нерозривному зв’язку з бюджетним дефіцитом, варто брати до уваги його макроекономічні ефекти, що знаходять вияв у різних сферах економіки. Саме до-слідження бюджетних та макроекономічних ефектів впливу державного боргу є актуальним у процесі формування та реалізації ефективної бюджетно-податкової політики в Україні. Таке дослідження обумовлює, насамперед, з’ясування причин виникнення державного боргу та його функцій, реалізація яких породжує певні ефекти впливу на бюджет та економіку країни взагалі.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

• циклічні спади та автоматичні стабілізатори економіки;

• скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

• вплив політичних бізнес-циклів — надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців і збереження влади.

Економічна суть державного боргу виявляється через такі дві його функції:

1) фіскальну — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;

2) регуляторну — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним банком країни. Фіскальна функція державного боргу породжує бюджетні ефекти, регуляторна — макроекономічні.

Як уже зазначалося, існує прямий взаємозв’язок між розмірами бюджетного дефіциту й державного боргу: бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і, отже, збільшує бюджетний дефіцит. Такий взаємозв’язок розкриває зміст фіскальної функції державного боргу.

Для скорочення державного боргу у проект бюджету може закладатися профіцит, тобто перевищення доходів над видатками. Якщо неможливо знайти кошти, щоб забезпечити таке співвідношення, то держава вдається, наприклад, до рефінансування — випуску нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики. Отже, рівень боргового навантаження на бюджет зростає. Окрім того, на обсязі бюджетного дефіциту позначаються всі зміни у величині державного боргу, у тому числі зумовлені впливом інфляції. Тому основними елементами аналізу бюджетних ефектів впливу державного боргу є:

1) оцінка інфляційної складової;

2) оцінка боргового навантаження на державний бюджет.

Згадаємо, що бюджетний дефіцит є різницею між державними витратами й доходами. Частина витрат — це процент, який сплачується за державним боргом і дорівнює і ? D G , де D G — обсяг державного боргу, а і — номінальна процентна ставка. Реальні видатки містять лише реальний відсоток за державним боргом r. Згідно з рівнянням Фішера реальний процент є номінальним, за джетних видатків менша за номінальну на величину .?? G D Фактичний бюджетний дефіцит, за винятком інфляційної частки процентних платежів (операційний дефіцит), можна обчислити за такою формулою: де oper BD — операційний бюджетний дефіцит; BD — фактичний бюджетний дефіцит; D G — розмір державного боргу на початок року; ? — темп приросту інфляції за рік.

винятком темпу інфляції: .??=ir Отже, реальна величина бювинятком темпу інфляції: .??=ir Отже, реальна величина бю,???= G oper DBDBD ,???= G oper DBDBD

За умов інфляції оголошуваний у звітах бюджетний дефіцит завищується на величину .?? G D За високих темпів інфляції ця величина може бути досить значною. Як наслідок, можливі ситуації, коли спостерігається зростання номінального державного боргу за одночасного зниження реальної заборгованості, що ускладнює оцінювання бюджетно-податкової політики [39].

Оцінка темпів інфляції у зв’язку з емісійним фінансуванням бюджетного дефіциту може бути розрахована на основі двох співвідношень:

1) що описує зміну розмірів державного боргу та виплат з його обслуговування: де ?D G

—зміна розмірів державного боргу; Y D G

— розмір державного боргу на початок періоду, у % ВВП; r — реальна процентна ставка; g — темп зростання ВВП у реальному виразі; Y BD

0 — базоий дефіцит бюджету (без урахування процентних платежів), у % ВВП; ? ? ? ? ? ? ? Y ? — зміна обсягу грошової маси, у % ВВП;

2) що описує зміну обсягу грошової маси залежно від темпів зростання ВВП і темпів інфляції:

,/)(Vg Y ? +?= ? ? ? ? ? ? ? ,/)(Vg Y ? +?= ? ? ? ? ? ? ? інфляції; V — швидкість обігу грошової одиниці, ? Y V=, де М

3 — грошовий агрегат. де ? ? ? ? ? ? ? Y ? — зміна обсягу грошової маси, у % ВВП; ? — темп інфляції; V — швидкість обігу грошової одиниці,

3 ? Y V=, де М

3 — грошовий агрегат.

На підставі всіх співвідношень можна вивести формулу розрахунку темпів інфляції, зумовлених емісійним фінансуванням бюджетного дефіциту: де max ? ? ? ? ? ? Y — верхня межа державної заборгованості, за якою бюджетний дефіцит може фінансуватися лише за рахунок грошової емісії. Розрахунок показника ? має найбільше значення в довгостроковому аспекті з погляду підтримки базового рівня бюджетного дефіциту та державної заборгованості, а також наслідків зростання державного боргу [40].

Оцінка боргового навантаження є також важливою складовою аналізу бюджетних ефектів впливу державного боргу. Рівень фактичного боргового навантаження на Державний бюджет України дозволяє оцінити розрахунок нетто-боргових виплат (табл. 11.11) [42], а саме:

1) сумарні боргові виплати = витрати на погашення основного боргу + витрати на обслуговування державного боргу (виплата процентів за боргом), млн грн;

2) сальдо залучень-виплат = чисті позичкові залучення – сумарні боргові виплати, млн грн;

3) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат/доходи державного бюджету, %;

4) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат / ВВП, %.

Негативне сальдо залучень-виплат свідчить про те, що упродовж останніх п’яти років позичкові кошти повністю спрямовувалися на погашення і обслуговування існуючих боргових зобовязань.боргу + витрати на обслуговування державного боргу (виплата процентів за боргом), млн грн;

2) сальдо залучень-виплат = чисті позичкові залучення – сумарні боргові виплати, млн грн;

3) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат/доходи державного бюджету, %;

4) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат / ВВП, %.

Негативне сальдо залучень-виплат свідчить про те, що упродовж останніх п’яти років позичкові кошти повністю спрямовувалися на погашення і обслуговування існуючих боргових зобовязань.

2) сальдо залучень-виплат = чисті позичкові залучення – сумарні боргові виплати, млн грн;

3) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат/доходи державного бюджету, %;

4) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат / ВВП, %.

Негативне сальдо залучень-виплат свідчить про те, що упродовж останніх п’яти років позичкові кошти повністю спрямовувалися на погашення і обслуговування існуючих боргових зобовязань.

3) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат/доходи державного бюджету, %;

4) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат / ВВП, %.

Негативне сальдо залучень-виплат свідчить про те, що упродовж останніх п’яти років позичкові кошти повністю спрямовувалися на погашення і обслуговування існуючих боргових зобовязань.

4) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат / ВВП, %.

Негативне сальдо залучень-виплат свідчить про те, що упродовж останніх п’яти років позичкові кошти повністю спрямовувалися на погашення і обслуговування існуючих боргових зобовязань.

1) сумарні боргові виплати = витрати на погашення основного боргу + витрати на обслуговування державного боргу (виплата процентів за боргом), млн грн;

2) сальдо залучень-виплат = чисті позичкові залучення – сумарні боргові виплати, млн грн;

3) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат/доходи державного бюджету, %;

4) нетто-боргові виплати = сальдо залучень-виплат / ВВП, %.

Негативне сальдо залучень-виплат свідчить про те, що упродовж останніх п’яти років позичкові кошти повністю спрямовувалися на погашення і обслуговування існуючих боргових зобовязань.

Таблиця 11.11

НАВАНТАЖЕННЯ НЕТТО-БОРГОВИХ ВИПЛАТ

НА ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

Показник	1999	2000	2001	2002	2003	2004 (очікув.)	2005 (планов.)
Залучення позик, млн грн	5660	3767	3316	5169	7325	10 010	12 824
Сумарні боргові виплати, млн грн	6798	7197	6350	9062	10 132	13 580	12 572
Сальдо залученьвиплат, млн грн	– 1138	– 3430	– 3034	– 3893	– 2807	– 3570	252
Дефіцит (–) / профіцит (+) держбюджету, млн грн	– 1965	697	– 681	1119	– 1043	– 7553 *	– 4973 *
Сальдо залученьвиплат, % доходів держбюджету	– 5,7	– 9,5	– 7,6	– 8,6	– 5,1	– 5,2	0,3
Сальдо залученьвиплат, % ВВП	– 0,9	– 2,0	– 1,5	– 1,7	– 1,1	– 1,1	0,1
Дефіцит державного бюджету, % ВВП	– 1,5	0,4	– 0,3	0,5	– 0,4	– 2,3	– 1,3

*

Граничний розмір дефіциту бюджету.

Провідну роль у формуванні негативного сальдо запозичень відіграють зовнішні позичкові операції уряду. За підрахунками фахівців Інституту економічного прогнозування України, якщо до 1999 р. надходження зовнішніх фінансових ресурсів спрямовувалося на фінансування внутрішніх споживчих витрат та інвестицій (які через низьку ефективність не забезпечили основи для майбутніх боргових виплат), згодом зовнішні державні запозичення стали де-факто фінансувати відплив валютних коштів. Більше того, внаслідок недостатності позичкових коштів, на обслуговування зовнішніх зобовязань (покриття негативного сальдо запозичень) спрямовувалася також частина ресурсів внутрішнього споживання та інвестування, отримана як позитивне сальдо торговельного балансу та профіцит державного бюджету.

Слід відзначити, що реальне навантаження боргових виплат на державний бюджет є значно більшим, оскільки за існуючої методології обрахунку державного боргу до складу останнього не

включається низка внутрішніх та зовнішніх зобов’язань уряду, виплати за якими здійснюються з державного бюджету. Зокрема, йдеться про виплати щодо знецінених заощаджень громадян, нереструктуризованої заборгованості із відшкодування ПДВ, з погашення та обслуговування боргу перед комерційними банками, з погашення кредиторської заборгованості бюджетних організацій, що нагромадилась у минулі роки, щодо реструктуризованої заборгованості за внесками до міжнародних організацій тощо. Так, лише виплати з компенсації знецінених заощаджень громадян у бюджеті-2005 було заплановано на рівні 6,5 млрд грн [42].

В контексті аналізу бюджетних ефектів державного боргу, що відображують його фіскальну функцію, варто зазначити, що його регуляторна функція має теж неабияке значення, оскільки породжує суперечливі макроекономічні ефекти (наслідки) впливу. Макроекономічні ефекти (позитивні й негативні) є результатом впливу як внутрішнього, так і зовнішнього боргу держави на економіку країни. Вони були розглянуті при порівнянні способів фінансування бюджетного дефіциту з точки зору макроекономічної теорії безвідносно до того, в якій країні їх застосовують. Однак специфіка конкретно-історичних умов, що складаються в країні, формує певні особливості.

В Україні, зокрема, наявність негативного сальдо внутрішніх запозичень відіграє додаткову стабілізуючу роль на грошовому ринку. За допомогою механізмів обслуговування та виплат за ОВДП відбувається фактична стерилізація частини грошових коштів, вилучених у суб’єктів господарювання через податкову систему (табл. 11.12) [42].

Зворотним боком позичкової активності уряду на внутрішньому ринку зазвичай є ефект витіснення приватних інвестицій унаслідок збільшення державних запозичень, який використовується в розвинутих країнах.

Таблиця 11.12

СПІВВІДНОШЕННЯ ЗАЛУЧЕННЯ КОШТІВ ТА ВИПЛАТ

ЗА ОВДП, млн грн, у 2003 р.

	12		3456				789			10	11	12	за рік
Залучено через аукціони з первинного розміщення ОВДП	92,8	125,9	24,0	125,9	165,0	96,6	64,7	46,1	60,1	117,5	89,7	156,5	1164,8
Погашено та сплачено доходу за ОВДП	137,2	187,6	117,3	360,0	205,5	171,3	328,6	280,5	118,8	131,6	117,8	121,0	2277,2

За умов, що склалися в Україні, свідоме використання ефекту витіснення шляхом вилучення частини інвестиційного ресурсу підприємств та наступної конвертації його у державні інвестиції видається цілком прийнятним. Позитивним при цьому є те, що державні запозичення на внутрішньому ринку акумулюють вільні кошти, які за інших рівних умов не були б спрямовані на інвестиційні потреби держави. Однак в умовах фактичної відсутності стимулів до інвестування капіталовкладення спрямовуються насамперед у такі види економічної діяльності, які мають високу ліквідність і короткі строки окупності, що є природним, зважаючи на дорожнечу кредитних ресурсів, яка зберігається в економіці. Підтвердженням цього є випереджальні темпи зростання інвестицій в оптову та роздрібну торгівлю порівняно з промисловістю.

Зовнішні запозичення значно більш нейтральні щодо впливу на макроекономічне становище в країні з огляду на те, що надходження від них, як правило, витрачаються на обслуговування зовнішнього боргу і не надходять до сфери обігу. Ситуація дещо змінилася у 2004 році, зважаючи на помітне збільшення припливу гарантованих зовнішніх запозичень. Такі запозичення сприяють фактичному збільшенню пропозиції іноземної валюти на валютному ринку, відтак, ведуть до зміцнення курсу гривні. У ситуації активного припливу валютної виручки експортерів такий додатковий приплив валюти здійснює інфляційне навантаження та вимагатиме проведення стерилізаційних операцій. Відповідне утримання високих процентних ставок та інші стерилізаційні інструменти у свою чергу гальмуватимуть інвестиційні процеси всередині країни. Відтак ефект витіснення приватних інвестицій з боку надмірних зовнішніх державних запозичень може бути парадоксальним чином значно відчутнішим, ніж з боку внутрішніх [42].

У період пікових виплат за зовнішнім боргом (2004—2007 рр.), як прогнозують спеціалісти, в умовах значної невизначеності зовнішньої кон’юнктури (коливань цін на нафту, спадної динаміки цін на метали тощо), напруженої ситуації на світових фінансових ринках щодо взаємної динаміки провідних світових валют, що безпосередньо впливає на обсяги експортної виручки та курсову динаміку в Україні, у фінансовій сфері держави може створитися досить складна ситуація.

Здійснення великих зовнішніх виплат відволікатиме значні ресурси від продуктивного використання всередині країни і унеможливить спрямування коштів бюджету на структурне рефор-

мування економіки та інноваційні проекти, означатиме згортання соціальних програм. В умовах хронічно негативного сальдо рахунку операцій з капіталу та фінансових операцій платіжного балансу збільшення боргових платежів сприятиме закріпленню несприятливої інтеграційної моделі України, відповідно до якої дефіцитне сальдо руху капіталів фінансується за рахунок нарощування експорту і є, по суті, каналом відпливу капіталів з країни.

За таких умов, як вважають фахівці, доречнішим видається першочергове використання коштів, отриманих від сприятливої кон’юнктури на провідних експортних ринках України, на погашення зовнішньої заборгованості, що дозволить у майбутньому вивільнити значні ресурси для інвестиційних цілей [42].

Важливою складовою дослідження як бюджетних, так і макроекономічних ефектів державного боргу є детальний аналіз його структури, джерел та термінів (графіка) погашення, а також поточних змін, що відбуваються в них під впливом тих чи інших чинників. Наприклад, аналіз питомої ваги основного боргу (погашення боргу) та процентних платежів (обслуговування боргу) в структурі державного боргу за конкретних умов, що склалися в країні, дає змогу зробити певні висновки щодо тих чи інших наслідків політики державних запозичень, бюджетно-податкової політики взагалі, враховуючи те, що обслуговування боргу, яке включається окремою статтею у видатки Державного бюджету та законодавчо забезпечене, породжує бюджетний ефект певного змісту, тоді як основний борг створює, насамперед, макроекономічний ефект тривалого характеру.

Структура державного боргу України на сьогоднішній день досить різнобічна, а це потребує конкретизації як щодо ефективного використання залучених коштів, так і вироблення раціонального механізму обслуговування й погашення отриманих кредитів (див. дод. 13, 14).