Основні терміни і поняття: акредитив; безготівкова форма розрахунків; бюджетний рахунок; вексель; готівкова форма розрахунків; грошовий оборот; дебіторська заборгованість; депозитний рахунок; касові операції; касова дисципліна; кредитний рахунок; кредиторська заборгованість; міжміські розрахунки; міжнародні розрахунки; місцеві розрахунки; нетоварні операції; організація грошових розрахунків; платіжна вимога-доручення; платіжне доручення; поточний рахунок; товарні операції; чек.
2.1. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
2.1.1. Безготівкові розрахунки
У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов’язань у грошовій формі здійснюються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також провадять під час розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.
Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі.
Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і стру ктуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, веде до збільшення платежів, пов’язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції зумовлює підвищення платежів, пов’язаних з оплатою праці. Прямі і зворотні зв’язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.
Особливе місце посідає грошовий оборот у процесі реалізації проду кції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб’єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого проду кту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність обсягу і структури виробництва суспільній потребі в його продуктах.
У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складників — виробництва, розподілу, споживання.
23
Грошові розрахунки підприємств Ринковим відносинам притаманний вільний рух товарів, послуг, капіталу й ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов’язаний з ним оборот грошей.
Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть у часть в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб’єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди нагромадження і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на су му грошових фондів нагромадження і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.
Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: безготівкову і готівкову.
Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий є інструментом регулювання об’єкта грошового обороту — грошової маси.
Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових ус танов, населення.
Грошовий оборот на кожному підприємстві відбувається в таких напрямках:
— забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих елементів, виплата заробітної плати);
— реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;
— сплата податків, обов’язкових відраху вань і зборів;
— забезпечення спільної діяльності підприємств;
— отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.
Таке групування пов’язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документообігом, видами й методами фінансового та банківського контролю.
Безготівковий грошовий оборот цілком здійснюється через банківські установи, що в них відкрито раху нки суб’єктам підприємницької діяльності.
Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а отже, і фінансовий стан суб’єктів господарювання.
Одним з головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил.
Безготівкові розрахунки — це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Безготівковим грошовим розраху нкам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат на їх здійснення.
Крім цього, широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє чинне законодавство з огляду на можливість вивчення, регулювання і контролю грошового обороту підприємств.
За безготівкових розрахунків оплатою визнається факт надходження коштів за товари (послуги, роботи) на раху нки в установи банку, а за розрахунків готівкою — факт надходження грошей у касу.
Безготівкова форма розрахунків пов’язана з готівковою формою. Так, одержуючи перерахування за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство має отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.
Підприємства торгівлі, сфери обслу говування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як звичайно, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними ус тановами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.
Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:
— класифікацію розрахунків;
— організацію розрахунків;
— форми відповідних документів;
— взаємовідносини платників з банками.
Класифікацію безготівкових розрахунків зображено на рис.2.1.
Розрахунки за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприє мств.
Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.
25
| Ознака |
Суть розрахунків |
| 1.1.Розрахунки за товарними операціями. 1. Призначення платежу 1.2.Розрахунки за нетоварними операціями |
| 2.1.Внутрідержавні. 2.Місце проведення безготівкових розрахунків 2.2.Міждержавні |
| 3.1.Прямі. 3.За способом реалізації 3.2.Транзитні |
| 4.1.Гарантовані. 4.За способом отримання платежу 4.2.Негарантовані |
Грошові розрахунки підприємств
Рис. 2.1. Схема класифікації безготівкових розрахунків за ознаками
Розрахунки за нетоварними операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, бюджетами різних рівнів, сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.
Відповідно до місця проведення безготівкові розрахунки поділяють на внутрідержавні (або місцеві, що здійснюються в межах одного населеного пункту) та міждержавні, які проводяться між су б’єктами господарювання, котрі перебувають на терені різних держав.
За способом реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:
• прямими, які здійснюються безпосередньо між постачальниками;
• транзитними, які проводяться за наявності проміжних суб’єктів (структур).
За способом отримання платежу безготівкові розрахунки поділяються на гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів, та негарантовані, за яких платіж не гарантується.
Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (перерахуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отриму вача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.
За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов’язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській
26
Форми безготівкових розрахунків бувають різні. Ці форми пов’язані з використанням різних видів розрахункових документів.
Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.
Для здійснення безготівкових розрахунків можуть застосовуватись такі платіжні документи (інструменти): ? платіжне доручення; ? платіжна вимога-доручення; ? платіжна вимога; ? розрахунковий чек; ? акредитив; ? вексель.
Розрахункові платіжні документи складаються на бланках, форми яких визначено «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженою Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 №135 (зі змінами і доповненнями).
Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписують у кількості примірників, потрібній для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох) з використанням технічних засобів (електронно-обчислювальних та дру карських машин).
Розрахункові документи можуть подаватися до банку як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів програмно-технічного комплексу «клієнт — банк».
Списання коштів з рахунків платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. Інші примірники розраху нкового документа (за винятком розрахункових чеків) банк передає платнику.
Організація безготівкових розрахунків у господарському обороті регулюється нормативно-правовими актами Національного банку. Національний банк України виступає як методичний центр з розроблення форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розраху нків.
За переходу до ринкових відносин запровадження безготівкових розрахунків має активно сприяти виконанню таких завдань: ? удосконаленню комерційного розрахунку на підприємстві; ? оптимізації форм і способів безготівкових розрахунків; ? підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне й у повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов’язаннями; ? постійному пошуку нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дали змогу на економічному підґрунті подолати негативні процеси в грошовій сфері; ? зміцненню договірної дисципліни; Грошові розрахунки підприємств
27? прискоренню обороту коштів.
Система безготівкових розрахунків має бути пов’язана з реальним товарним оборотом. Тільки за такої умови буде забезпечений безперервний кругообіг коштів суб’єктів господарювання і, як наслідок, розвиватиметься виробництво. Нормалізація системи безготівкових розрахунків сприятиме нормальним ринковим відносинам. Отже, проблема органічного зв’язку системи безготівкових розрахунків з ринковим середовищем, що форму ється сьогодні в народному господарстві, набуває особливої актуальності.
