< Попередня  Змiст  Наступна >

3.3. АВТОМАТИЗОВАНЕ КЕРУВАННЯ ЗМІНАМИ ВИМОГ


Керування вимогами — це процес керування їхніми змінами. Цей процес розпочинається одразу після початкового формування вимог і триває разом з іншими процесами розроблення вимог. У ньому можна виокремити кілька аспектів:

1) ідентифікація, класифікація, організація та документування вимог. Цей процес в основному збігається з розробленням вимог, але стосується нових вимог.

Існує кілька методів ідентифікації та класифікації вимог:

— унікальний ідентифікатор, що проставляється системою керування вимогами автоматично з урахуванням вмісту бази даних;

— послідовний номер усередині ієрархії документа;

— послідовний номер у межах категорії вимог.

Крім ідентифікації, система керування вимогами має забезпечити належне зберігання вимог — відповідна інформація має бути захищена, процес зберігання має бути керованим, вимоги — доступними для кожного учасника процесу розробки вимог;

2) змінення вимог — пропозиції щодо змін, їх узгодження, перевірка і документування. Поява нових вимог і зміна раніше сформованих відбувається з кількох причин:

— великі системи мають чималу кількість користувачів з різними вимогами і пріоритетами, які часто є суперечливими і несумісними. Остаточний варіант системних вимог є компромісом, який часто приймається лише на останніх етапах розробки системи. Існує велика частка змін, пов’язаних з припущеними раніше суб’єктивними помилками;

— замовники системи та її користувачі рідко збігаються одне з одним. Замовники формулюють вимоги, виходячи зі своїх організаційних і бюджетних обмежень, тоді як користувачі можуть мати інші вимоги;

— ділове й технічне оточення майбутньої системи змінюється, що відображається на системі.

Керування змінами вимагає, зокрема, відстежування великих обсягів взаємопов’язаної інформації упродовж тривалого часу. Тому доцільним є збереження і відстежування змін вимог засобами конфігураційного керування, що використовуються для контрою версій. Система керування вимогами повинна мати або у своєму складі функціональність з конфігураційного керування, або можливості інтеграції з автономними спеціалізованими засобами (див. тему 6);

3) відстежування (трасування) вимог — встановлення взаємозалежностей між вимогами та іншими системними артефактами, між самими вимогами, між вимогами і причинами, з яких ці причини були запропоновані. Якщо необхідно внести у вимоги зміни, в процесі керування треба простежити вплив цих змін на інші вимоги і на саму систему.

Під час оперативного контролю за змінами використовують три типи інформації:

— інформація про джерела вимог пов’язує вимоги з особами, які їх запропонували, і з логічним обґрунтуванням цих вимог. Використовується для визначення осіб, які можуть обґрунтувати потрібні зміни вимог;

— інформація про вимоги позв’язує вимоги усередині специфікації. Використовується для оцінювання кількості вимог, що їх заторкують запропоновані зміни;

— інформація про структуру системи пов’язує вимоги із системними модулями, які реалізують вимоги. Використовується для оцінювання впливу запропонованих змін на систему та її реалізацію.

Така інформація часто подається у вигляді спеціальних матриць, що пов’язують контрольовані елементи. Якщо матриця оперативного контролю пов’язує між собою вимоги, то кожна вимога подається як рядком, так і стовпцем. За наявності залежності між вимогами у відповідних комірках проставляють відповідні позначки. Приклад такої матриці показано у табл. 3.7. Символ U показує, що вимога з цього рядка використовує засоби, визначені у вимозі, поданій у стовпці. Символ R позначає деякий взаємозв’язок між вимогами, наприклад обидві вимоги визначають один і той самий системний модуль.

 

Таблиця 3.7 ПРИКЛАД МАТРИЦІ ОПЕРАТИВНОГО КОНТРОЛЮ

 

Вимоги

1.1

1.2

1.3

2.1

2.2

2.3

3.1

3.2

1.1

 

U

R

 

 

U

 

U

1.2

 

 

U

 

 

R

 

 

1.3

 

R

 

 

 

R

 

 

 

 

U

 

2.1

 

 

R

 

U

 

 

U

2.2

 

 

 

 

 

 

 

U

2.3

 

R

 

U

 

 

 

 

3.1

 

 

 

 

 

 

 

R

3.2

 

 

 

 

 

 

R

 

 

Матриці оперативного контролю використовують для керування невеликим набором вимог. Вони стають громіздкими й незручними для великих систем із багатьма вимогами. Для таких систем доцільно використовувати бази даних, у яких кожна вимога вочевидь пов’язана з іншими.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
3.5. КЕРУВАННЯ ВИМОГАМИ ЗА ДОПОМОГОЮ IBM RATIONAL REQUISITEPRO
Тема 4. АВТОМАТИЗОВАНА ПІДТРИМКА ПРИЙНЯТТЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ
4.2. АВТОМАТИЗОВАНА ПІДТРИМКА ГРУПОВОГО ПРОЕКТУВАННЯ
4.3. ПІДТРИМКА ПРОЕКТУВАННЯ НА ОСНОВІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РЕПОЗИТОРІЮ
4.4. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОТОТИПУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki