Авалювання та акцептування векселів в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про обіг векселів в Україні» та Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, якими, зокрема, визначено:
• аваль — вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов’язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами «вважати за аваль» або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом;
• акцепт векселя — напис платника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату.
Банк, який авалював вексель, набуває прав, що випливають з нього, проти особи, зобов’язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов’язані перед останньою особою за переказним векселем, а також відповідає так само, як і та особа, зобов’язання якої він забезпечив. При цьому між позичальником та банком укладається угода про авалювання або на певний термін або щодо конкретних векселів. Сума, яку банк стягує на свою користь, розраховується на підставі відсоткової ставки банку. Крім цього, за іногородніми авальованими векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто. Також банк може утримувати з клієнта комісію за зобов’язання надати авальний кредит.
Наведемо випадки, в яких банк зобов’язаний платити за авальованим ним векселем:
• якщо була відмова платника від платежу або акцепту — проти пред’явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя;
• якщо трасат припинив платежі незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні або в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно — проти пред’явлення опротестованого векселя;
• у разі визнання трасата банкрутом незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні або в разі визнання банкрутом трассанта за векселем, який не підлягає акцепту, — проти рішення суду про визнання банкрутом.
У міжнародних розрахунках значного поширення набули акцептні операції комерційних банків, які полягають в тому, що банк гарантує оплату своїм клієнтом поставленої продукції (виконаних робіт) шляхом акцептування замість нього переказного векселя. Акцепт переказного векселя оформляється як надпис на векселі, зокрема, «акцептований», «прийнятий до платежу» або інший рівнозначний напис. Достатнім для акцепту є один лише підпис трасата на лицьовому боці векселя. Акцепт набуває сили після передавання векселя або після повідомлення про акцепт, зробленого трасатом у письмовій формі векселедержателю або одному з надписувачів векселя.
Винагорода банку за здійснення акцептної операції складається з комісійної винагороди, яка сплачується клієнтом одразу після досягнення домовленості про акцептування і не повертається навіть у разі невикористання права на акцепт (витрати імпортера, крім комісії банку, як правило, включають ще й відшкодування експортерові витрат за врахування векселя). Існує можливість отримання додаткових доходів від здійснення акцептної операції банк-акцептант через урахування акцептованого ним векселя, а також депонування банківського акцепту за дорученням його держателя. Таким чином, акцепт векселя — це сукупність гарантійної послуги та послуги з кредитування.
