10.3. Аналіз розподілу податкового навантаження: підходи, моделі та показники

Формула суспільного добробуту під час розроблення основ податкової політики держави є конкретним методом, за допомогою якого можна обрати певні орієнтири в оподаткуванні з урахуванням економічної справедливості. Крім цього, пропонуючи обрати певне значення ?, цей метод змушує конкретних осіб, що розроблятимуть основи податкової політики, відкрито проявити свої наміри щодо реалізації справедливості в розподілі [47].

Раціональний вибір з можливих варіантів податкових засобів (неодмінно з урахуванням завдань податкової політики) не може бути здійснено без наявності якнайповнішої інформації про те, яким економічним суб’єктам урешті-решт доведеться нести податковий тягар. Тому аналіз розподілу податкового навантаження є важливим і невід’ємним компонентом процесу розроблення рекомендацій щодо податкової політики.

Аналіз розподілу податкового тягаря — це оцінка поширення навантаження податку або системи податків між суб’єктами економічної діяльності. Метою цього аналізу є визначення тих економічних суб’єктів, які, зрештою, нестимуть податковий тягар того податку чи податків, які спочатку, можливо, передбачались для обкладання певного виду діяльності або певних суб’єктів господарювання. В основу цього аналізу покладено припущення, що податкове навантаження характеризується певним впливом, насамперед на добробут людей (а не установ чи організацій), які є споживачами, а також на виробників і постачальників засобів виробництва.

Аналіз розподілу податкового тягаря в економіці — це процес, що охоплює два етапи. На І етапі здійснюється розрахунок показників як до, так і після внесення змін у результаті реалізації податкової політики. На ІІ етапі на основі показників, що засвідчують зміни в податковій політиці (зміни в цінах і доходах), розраховуються зміни в рівні добробуту індивідів у результаті змін у податковій політиці. Існують чотири принципи реалізації цього процесу.

1. Фактичний податковий тягар не обов’язково лежить на суб’єктах, для обкладання яких цей податок установлюється.

2. Суб’єкти оподаткування можуть перекласти на інших суб’єктів певну частку податкового тягаря шляхом зміни своєї поведінки на ринку. Економічна сфера дії податку залежить від еластичності попиту, пропозиції та заміщення.

3. Економічним суб’єктам для адаптації в нових податкових умовах потрібен певний час. Оскільки довгострокова еластичність може відрізнятися від короткострокової, то розподіл тягаря податків може різнитися в часі.

4. Майбутні зобов’язання щодо сплати податків на прибуток з активу з довготривалим терміном амортизації можуть мати наслідки для нинішнього періоду, тому що це зобов’язання включене до ціни активу.

Оскільки майже неможливо розрахувати, як уведення певного податку позначиться на кожному індивіді в країні, то користуються спрощеними підходами, згідно з якими здійснюється класифікація різних категорій економічних суб’єктів та з’ясовуються наслідки введення податку щодо них. Існує кілька підходів, що ґрунтуються на різних методах класифікації, якими користуються під час розв’язання цієї проблеми (табл. 10.4).

Таблиця 10.4

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ОПОДАТКУВАННЯ

скорочення прибутків), постачальники факторів виробництва для виробників даної галузі (через скорочення своїх доходів) або споживачі (через скорочення споживчого надлишку)

Використовуючи певний підхід до класифікації суб’єктів оподаткування, можна побудувати емпіричну модель, розглянути можливості її застосування та вади. Серед моделей, що використовуються під час аналізу розподілу податкового тягаря, найвідомішими є:

1) суб’єктивно-оцінна модель розподілу податкового тягаря;

2) загальнорівноважна великомасштабна модель розподілу податкового тягаря, що дає змогу змоделювати реальні взаємозв’язки між ринками, оцінити не тільки розподіл прямого податкового навантаження, а й розподіл чистої втрати ефективності за певних умов оподаткування [47].

В Україні економічна наука зовсім недавно розпочала здійснювати дослідження податкового навантаження поки що на основі розрізнених вимірювачів, які в непрямій формі характеризують податковий тягар. Проблема розроблення ефективної методики аналізу розподілу податкового навантаження нині для України є досить актуальною.

Варто зазначити, що під час аналізу податкового навантаження на економіку вивчають рівномірність його розподілу між юридичними та фізичними особами. Для цього порівнюють показники частки податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з населення в доходах зведеного бюджету, а також показники частки прибуткового податку в грошових доходах населення та частки податку на прибуток у загальній сумі балансового прибутку підприємств за галузями економіки.

Чинний податковий механізм в Україні зумовлює значну нерівномірність розподілу податкового тягаря між реальним сектором (сферою матеріального виробництва) і банківськими, страховими та іншими посередницькими організаціями, незважаючи на істотні розбіжності в їхніх фінансових можливостях. Для визначення нерівномірності цього розподілу користуються показником балансового прибутку на одного зайнятого працівника, розраховуючи цей показник за галузями економіки.

Нерівномірність розподілу податкового тягаря між державним і недержавним секторами економіки визначається на основі таких показників:

1) частка підприємств державної та недержавної форм власності в загальній кількості підприємств;

2) частка цих підприємств в обсязі продукції;

3) частка цих підприємств у прибутку на одиницю продукції.

Так само можна оцінити податковий тягар, що його «несуть» різні галузі господарства від непрямих податків, розрахувавши їхню частку у валовій доданій вартості, у чистих продуктових податках (без субсидій) [61].

Зауважимо, що бюджетний дефіцит, який утворюється в разі перевищення витрат бюджету над податковими надходженнями, є також, по суті, податковим тягарем, перенесеним на майбутнє. У такому випадку необхідно крім показника податкового тягаря

на поточний бюджетний рік визначати й показник тягаря, перенесений на майбутні періоди.

Аналізуючи рівень податкового навантаження на окремі сектори економіки (суб’єкти господарювання), слід мати на увазі специфіку цього показника, яка полягає в тому, що частина податків перекладається на споживачів. Тому, визначаючи податкове навантаження, не можна виходити лише із загальної суми сплачених податків. Слід ураховувати ступінь перекладності податків, який залежить від природи ринку (конкурентної, монополістичної чи олігополістичної), що детально досліджується в мікроекономічному аналізі.

Зауважимо що різні податки мають неоднаковий ступінь перекладності (табл. 10.5).

Таблиця 10.5

ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕКЛАДНОСТІ РІЗНИХ ВИДІВ ПОДАТКІВ

спадщину тощо