Досліджуваний бік проблеми, тобто оцінка впливу міжнародної торгівлі на стан довкілля, почав усебічно вивчатися порівняно недавно — з 90-х років минулого століття. Наукові дослідження лісової галузі є нечисленними і стосуються насамперед активізації експорту продукції лісових підприємств із пріоритетом економічної складової, а не екологоекономічної, що, на нашу думку, є хибним через обме женість лісових ресурсів, недотримання засад лісової політики та недоцільність для України перетворюватися на лісоекспортну державу. Важливість екологізації зовнішньої торгівлі лісових підприємств викликана потребою збереження лісових ресурсів та сталого лісогосподарювання.
10 http://www.epe.be — офіційна сторінка Центру збалансованої торгівлі та інновацій (The Sus-tainable Trade and Innovation Center (STIC)).
11 http://www.iisd.org/standards/trade_standards.asp — сторінка Міжнародного інституту сталого розвитку (International institute of Sustainable Development).
12 http://europa.eu.int — офіційна сторінка торговельної комісії ЄС. З аналізу праць щодо взаємовпливу зовнішньої торгівлі та НПС можна зробити висновок, що представники бізнесу зацікавлені у подальшій лібералізації торгівлі, натомість природоохоронні організації виступають проти. При цьому думку більшості економістів, добре відображає цитата з праці В. Квайзера та Ф. Вінунца: «лібералізація зовнішньої торгівлі завжди була однією з найпоширеніших ре комендацій для східноєвропейських країн з перехідною економікою. Відкриття економіки обіцяє не тільки матеріальний зиск, а й забезпечить підтримку та пораду самим реформаторам завдяки наближенню їх до сучасної практики ведення бізнесу і ринкової економіки»
13 . Такі вчені, як М. Вольфе , В. Квайзер, Ф.
Вінунц, Д. Фіндлей , І. Акімова , С. Джонсон , К. Штайнінгер , М.
Янг , виокремлюють такі причини важливості зовнішньої торгівлі як стратегії економічного розвитку країн: ? будь-яке внутрішнє скорочення попиту під час економічного спаду в період переходу до ринкової економіки може бути дещо полегшене завдяки доступу до іноземних ринків збуту; ? міжнародна торгівля сприяє появі дешевшої та якіснішої продукції; ? іноземна конкуренція здатна зруйнувати внутрішні монополії; ? зовнішня торгівля є фактором зростання, оскільки разом з нею відбувається і обмін технологіями.
Водночас економісти, які вивчали вплив глобалізації через лібералізацію торгівлі на охорону НПС, зокрема Г. Дейлі
20 , Х. Френч , В. Сабадаш , виокремлюють такі аргументи проти поглиблення лібералізації торгівлі: ? користь від міжнародної торгівлі анулюється високими транспортними витратами, підвищеною залежністю від віддалених джерел поста
13
Квайзер В., Вінунц Ф. Інтеграція України у світову економіку. Яким чином, як швидко і навіщо? // Україна на шляху до Європи // За ред. Л. Хоффмана, Ф. Мьоллерс. — К.: Фенікс, 2001. —
С. 91
14 Wolfe M. Trade expansion remains the engine of growth // Financial Times, 1999 — 29 October
— Р. 5
15 Findlay D. Comparative advantage. — The World of Economics, New York: WW, Norton, 1991.
— P. 99
16
Акімова І. Експортна орієнтація та її вплив на реструктуризацію підприємств країни //
Україна на шляху до Європи. За редакцією Л. Хоффмана, Ф. Мьоллерс. — К.:Фенікс, 2001. — С.
205-215.
17 Johnson S. Environment and free trade // Ecological Economy. — 1992. —No. 7.
— Р. 7-15.
18 Steininger K. Reconciling trade and the environment: towards a comparative advantage for long-term policy goals // Ecological Economy.
— 1994.
— No. 9.
— P. 23—42.
19 Young M. Ecologically accelerated trade liberalisation: a set of disciplines for environment and trade agreements // Ecological Economy.
— 1994. — No.9.
— P. 43-51.
20
Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку. Пер. з англ. — К.: Інтелсфера, 2002. — 312 с.
21 French H. Costly tradeoffs: reconciling trade and the environment. Worldwatch paper 113. — March 1993.
22
Сабадаш В.В. Охрана окружающей среды и торговые процессы. Экономические инструменты решения экологических проблем на региональном и межрегиональном уровне // Экологическая экономика и управление: Труды учасников образовательной программы экологического менеджмента для работников местных администраций Украины. — Сумы: «Мрия-1» ЛТД, 1997.
— С. 60-64. чання і ринків та звуженим для громадян колом вибору способів заробляти; ? підвищена конкуренція (яка є одним з аргументів за вільну торгівлю) справді сприяє появі дешевшої продукції. Однак у деяких випадках здешевлення досягається не внаслідок підвищення реальної ефективності, а за допомогою простої екстерналізації витрат за рахунок зниження стандартів; ? лібералізаці я торгівлі нерідко призводить до укладання угод, які можуть бути використані для обходу більш суворого внутрішнього законодавства; ? країни, де немає жорстких екологічних стандартів, мають переваги на світовому ринку і впливають на країни із жорсткими екологічними нормами, вимагаючи від них пом’якшення вимог при міжнародній торгівлі; ? вільна тор гівля призводить до більшого географічного відокремлення благ виробництва від екологічних витрат, пов’язаних зі зростанням ресурсопотоку.
Проте, на нашу думку, не слід однозначно вважати міжнародну торгівлю негативною для природного середовища. Цю позицію можна зустріти і в працях таких науковців, як Н. Андрєєва, С. Воган
23 , С. Джонсон , Р. Лі , К. Молтке , Х. Нордстром , Н. Робінс , С. Харічков та деяких інших. Варто виокремити такі умови, за яких міжнародна торгівля має позитивний характер відносно природного середовища: ? економічне зростання внаслідок міжнародної торгівлі сприяє виділенню додаткових фінансових ресурсів на захист довкілля; ? економічне зростання сприяє підвищенню доходів населення та, як результат, — екологічної свідомості; ? міжнародна торгівля сприяє поширенню екологічно чистої продукції та ресурсоощадних і очисних технологій, що є безперечно позитивним як для країн-експортерів, так і для країн-імпортерів; ? міжнародна торгівля товарами за умови, що ціни на них повною мірою відображають екологічні витрати, могла б сприяти реалізації концепції сталого розвитку.
23 Nordstrom H., Vaughan S., Abhyankar S., S?rensen J. Trade and Environment. Special Studies 4.
— WTO, 1999.
24 Johnson S. Environment and free trade // Ecological Economy. — 1992. ?No. 7. — Р. 7-15.
25 Lee R. Process and product: making the link between trade and the environment // Environmental Affairs. — 1994.
— No. 6.
— P. 320-347.
26 Moltke K. Trade and Environment. The linkages and the politics.
— Canberra, 1999 — 85 р.
27 Nordstrom H., Vaughan S. Trade and Environment. Report of World Trade Organization. — WTO, 2000 — 127 р.
28 Robins N., Roberts S. Environmental responsibility in world trade // Materials of the British Council International Conference.
— London, 1998
— Р. 34—39.
29
Андреева Н.М., Харичков С.К. Влияние экологического фактора на формирование современной системы международных экономических отношений // Регіональна економіка. — 2004. — №2. — С. 142
—153. Виходячи з проведеного аналізу праць, можна сформувати визначення, яке, на нашу думку, розкриває зміст поняття екологічно відповідальна торгівля, а також сформувати основні принципи, на яких вона повинна ґрунтуватися. Отже, екологічно відповідальна торгівля — це така торгівля, що приносить економічні та екологічні вигоди та не спричиняє негативних екологічних наслідків країнам, г осподарським одиницям та об’єднанням, між якими відбувається торгівля. Основними принципами екологічно відповідальної торгівлі мають бути: економічна вигідність; екологічність; навчання (інформування) споживачів та формування попиту.
Кожен із запропонованих вище принципів потребує детальнішого розгляду. Звичайно, для учасників зовнішньої торгівлі основним критерієм, який визначає, чи будуть вони залучені до цього процесу, на сьогодні лиша ється економічна вигідність. Зовнішньоторговельна діяльність повинна приносити підприємству відчутний економічний ефект і мати вищу ефективність, ніж торгівля на внутрішньому ринку.
Однак окрім цього принципу учасники повинні прагнути також екологічності торгівлі. Для галузевих підприємств даний принцип може відображатись у невикористанні деревини з найбільш екологічно і соціально цінн их лісів, непідтриманні незаконної торгівлі деревиною, невикористанні деревини (чи продуктів її переробки), якщо вона заготовлена без документів, які дозволяють це, або представлена породами, промислова вирубка як (головне користування) заборонена. Також необхідно відслідковувати походження заготовленої деревини, надавати інформацію про місця заготівлі деревини, використовувати деревину з лісів сталого господарювання, пр изначати осіб, які відповідали б за виконання ведення сталого господарювання, підприємства-споживачі повинні купувати деревину із сертифікованих лісів.
