Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ОБЛІКУ ВИТРАТ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА В ТЕКСТИЛЬНІЙ ГАЛУЗІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ОБЛІКУ ВИТРАТ НЕЗАВЕРШЕНОГО ВИРОБНИЦТВА В ТЕКСТИЛЬНІЙ ГАЛУЗІ


В статье расмотрены методы расчета затрат незавершенного производства, проведен их анализ, освещены преимущества и ограничения применения каждого метода; обоснована целесообразность применения метода оценки за полной себестоимостью на примере распределения затрат производства на текстильных предприятиях; предложено техническое задание доработки компоненты «Производство» в программе 1-С Бухгалтерия, что обеспечит достоверный учет и контроль за формированием производственных отчетов о себестоимости полуфабрикатов за каждым переделом In the article one distinguishes and analyses the Incomplete Production accounting methods; highlights the advantages and limitations of each method application; provides argumentation in favor of the full-cost valuation accounting; and gives an example of the production costs allocation in the textile enterprises. There is a technical assignment suggested in the article regarding creating/adding the application «Production» in the software package «1C Accounting», that assures operational reporting and semi product cost generation control for each of production divisions.

Ключові слова:

163

У різних галузях промисловості класифікація статей виробничих витрат формується залежно від виду економічної діяльності підприємства. Текстильна промисловість, яка містить виробництво текстильних матеріалів, одягу та суміжні сектори економіки, які поставляють і виробляють для неї природні та хімічні волокна, органічні барвники, текстиль-допоміжні речовини, устаткування і прилади, зазнають серйозної системної кризи. Для виходу з цієї кризи необхідні комплексні заходи як на макрорівні, які включають правильний вибір стратегії розвитку, так і на мікрорівні, зокрема, в частині оптимального вибору підприємством методів обліку, оцінки і аналізу витрат виробництва.

Достовірність бухгалтерського обліку витрат виробництва та здійснення контролю за ними досягається, передусім, визначенням величини незавершеного виробництва, собівартість якого формується в обсязі матеріальних витрат та витрат на обробку продукції. Облік виробничих витрат дає змогу удосконалити оперативне управління і контроль за використанням сировини і матеріалів на виробництво продукції, вчасно усувати відхилення від норм, більш раціонально калькулювати собівартість і визначати рентабельність продукції. Незавершене виробництво виступає одним із об’єктів бухгалтерського фінансового, управлінського та податкового обліку. Аналіз фахових та інших публікацій по темі доводить, що основна частина наукових праць у цій сфері присвячувалась таким питанням, як визнання витрат, їх склад і класифікація [1—3], відображення витрат в обліку [2, 3, 5, 8, 11], визначення собівартості продукції [1, 2, 4, 7, 8, 10], тоді як питанням визначення методики обліку витрат приділяється менше уваги [6, 9], а висвітлення її галузевих особливостей в текстильній промисловості взагалі відсутнє.

На сьогодні в галузі залишаються актуальними і невирішеними питання обґрунтованості методики розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, підвищення якості контролю і аналізу незавершеного виробництва, приведення діючої системи автоматизованого обліку у відповідність до галузевих особливостей виробництва. Тому метою статті є спроба розв’язання даних проблем.

Як показав аналіз, порядок розподілу витрат виробництва залежить від галузі виробництва, особливостей виробничого процесу, матеріаломісткості продукції, методу обліку витрат тощо. Узагальнення теорії і практики дає можливість виділити низку методів розрахунку витрат незавершеного виробництва, які можуть бути як простими, так і достатньо складними. Охарактеризуємо окремі з них.

Метод приведення рівня витрат виробництва незавершеної і завершеної виробництвом продукції — полягає в тому, що на основі нормативного відсотка готовності незавершеного виробництва здійснюється приведення обсягів незавершеного виробництва і готової продукції один до одного. Визначення розмірів незавершеного виробництва базується на інвентарних облікових даних про його фактичні обсяги, що виявляються на окремих стадіях виробничо-технологічних процесів. Розрахунок відсотка готовності незавершеного виробництва проводиться виходячи з тривалості окремих стадій одержання визначених видів продукції, скоригованої на інтегральний коефіцієнт збільшення або зниження виходу кожного з продуктів, унаслідок поліпшення або зниження якості вихідної сировини. Тобто, зазначений метод істотно спрощує управлінський облік витрат незавершеного виробництва з наступною розшифровкою їхньої структури за видами, що списуються на вихідні залишки незавершеного виробництва.

Метод приросту витрат виробництва — застосовується у випадках, коли прямі витрати виробництва мають достатньо високу питому вагу. Основним обмеженням застосування методу в сфері управлінського обліку на підприємствах є необхідність ведення щоденного обліку споживання як відособленого економічного елемента витрат виробництва матеріалів з обов’язковим виділенням частки прямих витрат виробництва. При цьому методі на основі первинного документування використання матеріальних ресурсів визначається фактичне середньоденне їх споживання. З цих даних виділяється частка прямих витрат виробництва і розподіляється частка непрямих матеріальних витрат пропорційно прямим з урахуванням відсотка готовності виробничих заділів. Тоді частка витрат виробництва на обробку (переробку) предметів праці приймається, виходячи зі ступеня їх фактичного наростання в незавершеному виробництві з урахуванням відсотка готовності за окремими виробничими підрозділами. До складу витрат виробництва на обробку не включаються адміністративні та витрати на збут продукції; вони приймаються в обсязі виробничих витрат. Особливістю застосування зазначеного методу є те, що фактичне надходження спожитих у виробництві матеріалів розглядається в якості приросту витрат виробництва по окремій технологічній партії сировини і матеріалів, що переробляються. В той же час умовно-розподілені витрати приймаються тільки в частці, що відноситься до тривалості технологічного циклу за часом у відповідному виробничому підрозділі або стадії виробництва. Фактичні витрати виробництва, що являють собою окремі

Метод виявлення відхилень фактичної собівартості незавершеного виробництва від планово-нормативної

полягає в їх порівнянності, яка досягається шляхом елімінування впливу на перший показник різних видів непродуктивних витрат виробництва і втрат, що включаються в дебетові обороти по рахунках виробництва і собівартість товарної продукції. До складу зазначених непродуктивних витрат виробництва і втрат включаються: оплата простоїв і непродуктивні витрати виробництва по оплаті праці; технологічно обумовлені і необумовлені втрати у вартісному вираженні, у т.ч. втрати сировини і матеріалів, палива й енергії, витрати на браковану продукцію і втрати від браку, витрати виробництва на гарантоване обслуговування і ремонт продукції та інші матеріальні втрати, включаючи втрати від аварій; оплата штрафів, пені непродуктивного характеру, у т.ч. які включаються в собівартість готової продукції; витрати виробництва на переробку некондиційної продукції і регулювання технологічного устаткування після проведення капітальних ремонтів тощо.

Після виключення з розрахунків непродуктивних витрат виробництва і втрат планово-нормативна собівартість фактичного товарного випуску продукції підсумовується з аналогічною собівартістю вхідних залишків незавершеного виробництва. Отримана сума порівнюється з сумою дебетових оборотів на виробничих рахунках і визначаються відхилення фактичних витрат виробництва від планово-нормативних. Потім виявлена сума відхилень розподіляється між вихідними залишками незавершеного виробництва і випуском товарної продукції пропорційно планово-нормативній собівартості кожного з цих показників. Розрахункова ставка для розподілу зазначених відхилень множиться на планово-нормативні показники собівартості продукції і суму вихідних залишків незавершеного виробництва. Дода-

складові собівартості незавершеного виробництва, підлягають зменшенню на суму фактичних втрат сировини і матеріалів у незавершеному виробництві. Це свідчить про повну відсутність непродуктивних витрат і втрат у складі виробничих заділів, оскільки усі вони на основі відособлених оперативних звітів списуються на собівартість окремих видів продукції в складі прямих матеріальних витрат виробництва. Тим самим здійснюється розподіл приросту витрат незавершеного виробництва між випуском продукції і виробничими заділами як по матеріальних витратах, так і по витратах на переробку. При цьому останні включаються в собівартість вихідних виробничих заділів тільки в межах їхньої готовності.

Метод розрахунку собівартості незавершеного виробництва по прямих матеріальних витратах виробництва

передбачає, по-перше, виявлення фактичних постадійних обсягів незавершеного виробництва за допомогою розрахунку прямих матеріальних витрат виробництва, виходячи з рівня, передбаченого планово-нормативними нормами витрат сировини й основних матеріалів, поворотних відходів, технологічного палива й енергії або тільки по нормах витрат сировини й основних матеріалів за мінусом вартості поворотних відходів. По-друге, передбачає формування собівартості незавершеного виробництва по фактичних прямих матеріальних витратах виробництва, що розглядаються, як правило, не в повному обсязі, тобто з винятком впливу різноманітних непродуктивних витрат і втрат, у т. ч. технологічно обумовлених. При цьому для виявлення фактичних вихідних залишків незавершеного виробництва можуть бути використані методи як постійної, так і періодичної інвентаризації виробничих заділів, що дещо спрощує їх облік і вартісну оцінку. Цей варіант дозволяє більш повно врахувати вплив фактичної вартості матеріальних ресурсів на формування собівартості незавершеного виробництва і точніше визначити потенційну і реальну його ліквідність на підприємстві.

Наряду з наведеними заслуговує на увагу напівфабрикатний метод обліку витрат незавершеного виробництва. Особливістю виробничого процесу текстильного підприємства є різноманітність короткочасних циклів виробництва, що й обумовлює вибір попередільного методу обліку витрат, згідно з яким розподіл витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом здійснюється окремо по кожній статті залежно від методу оцінки залишків незавершеного виробництва на підприємстві. Розрахунки мають відповідати послідовності операцій технологічного процесу обробки первинної сировини і виготовлення продукції.

Незавершене виробництво в текстильній промисловості складається з вартості сировини і витрат на її обробку. Рух сировини має обліковуватись та контролюватись по кожному переділу виробництва (табл. 1), а витрати на обробку — розподілятись за кожною статтею також по кожному переділу між готовою продукцією і незавершеним виробництвом (табл. 2).

Залишки на 1 . 02 . 0 6 р . Сирови н а без відходів сума , грн 2 684 316,28 41 216,96 2 725 533,24 3 250 184,1 3 250 184,1 770 795,47 511 327,01 20 658,65 173 911,13527 655,22 2 004 347,48
к ількість 105 190,53 22 881,35 7161 135 232,88 115 904,7 115 904,7 67 532,4 23 236,52 36 832 15 338,5 87 636 37 848,57 268 423,99
2 347 805,88 3 894 123,9 6 241 929,78 153 314,34 281 214,16 434 528,5 2177,17 6678635,45 13 30 506,88 26 91 541,45 4 022 048,33 2851,09 4 024 899,42 15 222,22 18 698 821,91 3 340 400,96 26 668,08 22 065 890,95
Разом обробка в незавершено м у виробництві 625 283,41 391 226,97 950 805,8 349 959,64 211 280,36 90 051,06 519 219,57 202574,15 3 340 400,96 240 874,35 1 272 910,3 1 826 616,31

вання планово-нормативної собівартості незавершеного виробництва і суми, що відноситься до обсягів скоригованих відхилень, дає можливість достатньо точно, із дотриманням заздалегідь заданих обмежень, одержати фактичну собівартість вихідних виробничих заділів.

Необхідність контролю і аналізу незавершеного виробництва очевидна, так як необґрунтоване завищення залишків незавершеного виробництва призводить до необґрунтованого завищення витрат, відволікання коштів з обороту, збільшення періоду обертання коштів, порушення ритмічності випуску продукції.

Для запобігання цьому необхідно запровадити систему документообігу руху незавершеного виробництва та організацію контролю за відпуском зі складів і внутрішнім переміщенням матеріалів і незавершеного виробництва.

Розподіл поточних витрат необхідно проводити за даними про фактичні залишки незавершеного виробництва, які одержуються при проведенні інвентаризації, відповідно, проводити таку інвентаризацію необхідно щомісяця. Інвентаризація незавершеного виробництва — досить трудомісткий процес. Для її достовірності необхідна чітка організація документообігу та обліку витрат незавершеного виробництва. Автоматизація облікового процесу витрат дозволяє спростити облік виробничих витрат. Але існуючі найпоширеніші бухгалтерські комп’ютерні програми (1-С Бухгалтерія, Парус тощо) — стандартні і потребують технічного доопрацювання для врахування всіх зазначених особливостей виробничого процесу і галузевої специфіки. З цією метою пропонується доробка складової «Виробництво» для підприємств текстильної галузі в програмі 1-С Бухгалтерія (табл. 3) шляхом запровадження технічного завдання.

Для цього передбачені наступні етапи: по-перше, для обліку витрат на підприємстві ввести напівфабрикатний метод калькулювання продукції по переділам основного виробництва. Охарактеризуємо переділи.

Таблиця 3

МАТЕРІАЛЬНО-РЕЧОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ

ПЕРЕДІЛІВ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

Найменування переділу Вихід продукту
Камвольно-чесальний цех (КПП) Напівфабрикат — 2-х прочосний топс фарбований
Камвольно-прядильний цех (КПП) Напівфабрикат — камвольна пряжа

Ділянка підготовки волокна (АПП)Формування суміші

Апаратно-прядильний цех (АПП) Напівфабрикат — апаратна пряжа
Ткацьке виробництво Напівфабрикат — сурові тканини камвольні і суконні
Оздоблювальне виробництво камвольне і суконне Готова продукція — готові тканини

Так, перший переділ — камвольно-чесальний цех. Випускається напівфабрикат — топс 2-х прочісний фарбований. По даному переділу необхідно сформувати: 1) з сировини, що надійшла — вовна, хімічні волокна, топс однопрочісний — виробничий звіт за асортиментом, артикулами, в якому враховуються планові і фактичні нормативи виходу, втрат сировини і відходів виробництва, облік відходів виробництва; 2) планову і фактичну собівартість напівфабрикатів в асортименті за статтями калькуляції з відокремленням сировини в напівфабрикаті.

Другий переділ — камвольно-прядильний цех, що випускає пряжу камвольну, а на виході — напівфабрикат — пряжа камвольна для ткацтва, готова продукція — пряжа камвольна трикотажна. По даному переділу необхідно сформувати: 1) з напівфабрикату, що надійшов з попереднього переділу — топс 2-х прочосний фарбований — виробничий звіт в асортименті, по артикулах пряжі, в якому враховуються планові і фактичні нормативи виходів і втрат сировини і відходів; 2) планову і фактичну собівартість в асортименті на здавання з переділу за статтями калькуляції з виділенням сировини в напівфабрикаті.

Третій переділ — апаратно-прядильне виробництво, де випускається пряжа апаратна, а на виході: напівфабрикат — пряжа апаратна ткацька, готова продукція — пряжа товарна апаратна. По даному переділу необхідно сформувати: 1) виробничі звіти по ділянці підготовки волокна — формування суміші по факту; 2) виробничий звіт в асортименті по швейній ділянці; 3) планову і фактичну собівартість в асортименті за статтями калькуляції з виділенням сировини в напівфабрикаті.

Четвертий переділ — ткацьке виробництво з випуском напівфабрикатів — тканини сурові камвольні та суконні. По даному переділу необхідно сформувати: 1) розрахунок потреби пряжі в асортименті на виготовлення тканин сурових по технічному розрахунку; 2) виробничий звіт по напівфабрикату в асортименті, в якому враховуються планові і фактичні нормативи виходів і втрат сировини і відходів; 3) планову і фактичну собівартість в асортименті за статтями калькуляції з виділенням сировини в напівфабрикаті.

П’ятий переділ — оздоблювальне виробництво з випуском готової продукції — тканини камвольні та суконні. По даному переділу необхідно сформувати: 1) виробничий звіт в асортименті, в якому враховуються планові і фактичні нормативи виходів і втрат сировини і відходів; 2)планову і фактичну собівартість на готову продукцію за статтями калькуляції з виділенням сировини в напівфабрикаті.

По-друге, по допоміжному виробництву сформувати фактичну собівартість по наступних послугах: цеху механізації; електроцеху; теплосантехнічного цеху; ремонтно-механічного цеху камвольно-прядильного виробництва; ремонтно-механічного цеху апаратно-прядильного виробництва; ремонтно-механічного цеху оздоблювального виробництва.

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

1. На текстильному підприємстві доцільне використання напівфабрикатного методу калькулювання витрат.

2. Розподіл витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом слід здійснювати щомісяця окремо по кожній статті витрат на обробку, за кожним переділом і в цілому по виробництву. При цьому формування собівартості незавершеного виробництва проводиться за оцінкою по повній собівартості.

3. Запропоноване технічне завдання з доробки складової «Виробництво» в програмі 1-С Бухгалтерія забезпечить контроль за формуванням виробничих звітів та собівартості напівфабрикатів за кожним переділом виробництва.

Література

1. Витрати: визнання, класифікація, оцінка // Податки та бухгалтерський облік. — 2000. — № 4. — С. 27

—33.

2. Облік витрат на виробництво продукції // Все про бухгалтерський облік. — 2000. — № 25.

— С. 4—10.

3. Облік доходів і витрат у сфері матеріального виробництва та послуг // Все про бухгалтерський облік. — 2000. — № 25.

— С. 12

—15.

4. Облік виробничої собівартості та рентабельності виробництва продукції. Визначення ціни продажу // Все про бухгалтерський облік. — 2000. — № 70.

— С. 4

—6.

5. Учет расходов операционной деятельности предприятия // Бизнес — бухгалтерия. — 2000. — № 12. — С. 38.

6. Кухарева Н. Доля материальных затрат в незавершенном производстве и остатках готовой продукции: порядок определения // Все о бухгалтерском учете. — 2000. — № 5.

— С. 4—7.

7. Ластовецький В. Облік і контроль технологічної та виробничої собівартості // Бухгалтерський облік і аудит.

— 2004. — № 5. — С. 17—19.

8. Пустовіт Г. Особливості обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості готової продукції в малих підприємствах // Бухгалтерський облік і аудит. — 2004. — № 5. — С. 3—11.

9. Слюсарчук Л. Облік незавершеного виробництва // Бухгалтерський облік і аудит. — 2002. — № 11.

— С. 21—27.

10. Ткаченко Н. Формирование производственной себестоимости продукции, незавершенного производства, рентабельности и определение цены // Бухгалтеский учет и аудит. — 2001. — № 6.

— С. 29—35.

11. Тринька Л. Виробництво без витрат: реалії вітчизняного обліку або яку собівартість ми визначаємо // Бухгалтерський облік і аудит. — 2004. — № 11.

— С. 32

—37.

Стаття надійшла до редакції 26 квітня 2006 р. УДК 336.225.674А. М. Богун, здобувач кафедри обліку в кредитних та бюджетних установах та економічного аналізу

КНЕУ імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
— ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ
АНАЛІЗ РОЗПОДІЛУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА ПРІОРИТЕТНИМИ ВИДАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
КОМП’ЮТЕРИЗАЦІЯ ОБЛІКУ В ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВІ
АНАЛІЗ ЧУТЛИВОСТІ ПРИБУТКУ ДО ЗМІН У СТРУКТУРІ ВИТРАТ
ВНУТРІШНІЙ АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ (НА ПРИКЛАДІ МОЛОКОПЕРЕРОБКИ)
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)