АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ. ВИКОРИСТАННЯ ЇЇ ПОКАЗНИКІВ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ 16.1. Загальні положення

Як було визначено вище, метою складання бухгалтерської фінансові звітності є надання справедливої інформації користувачам для прийняття управлінських рішень. Базовими формами звітності є:

— Баланс (форма №1);

— Звіт про фінансові результати (форма №2);

— Звіт про рух грошових коштів (форма № 3).

Ці форми фінансової звітності аналізуються в різних аспектах і є основними для прийняття управлінських рішень.

Перший напрям аналізу — горизонтальний та вертикальний аналіз балансу форми №1, який характеризує структурні зміни ресурсів (активів) і власності (пасивів) за двома ознаками: зміни за характером збільшення або зменшення та питома вага кожного складового елемента.

Горизонтальний аналіз балансу полягає у порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу — розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу та оцінювання змін питомої ваги. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння.

Методику горизонтального та вертикального аналізу форми №

1 наведено у табл. 16.1.

За даними горизонтального та вертикального аналізу балансу можна зробити такі висновки:

1) валюта балансу даного підприємства порівняно з початком року зросла майже на 11%, необоротні засоби — на 2%, оборотні кошти — на 27%;

2) значно збільшилися грошові кошти та дебіторська заборгованість: відповідно на 615 і 18,5%;

3) негативним є зростання залишків запасів і готової продукції на складах;

4) зростання валюти балансу відбулося за рахунок збільшення на 34,5% короткострокової заборгованості підприємства;

5) зменшення власного капіталу підприємства на 1,5% відбулося через те, що підприємство 2000 р. закінчило зі збитками. Це негативна тенденція, оскільки, по-суті, підприємство своєю діяльністю зменшує власність акціонерів;

6) частка основних засобів у валюті балансу на кінець року зменшилася на 5%;

7) частка короткострокових залучених коштів підприємства зросла на 7%.

Ці дані свідчать про неефективну господарську діяльність даного підприємства і недалекоглядну політику його керівництва, оскільки хоча за рік і збільшилися валюта балансу та основні й оборотні засоби, але фактично це відбулося не за рахунок отримання підприємством прибутку, а завдяки зростанню короткострокових зобов’язань. Якщо підприємство й надалі проводитиме таку політику, воно може бути визнано неплатоспроможним, тобто банкрутом.