Posibniki.com.uaМікроекономікаЕкономіка аграрних підприємств16.5. Аналіз беззбитковості виробництва і прибутковості галузі за допомогою показника норми беззбитковості


< Попередня  Змiст  Наступна >

16.5. Аналіз беззбитковості виробництва і прибутковості галузі за допомогою показника норми беззбитковості


Для зручності такого аналізу формулу норми беззбитковості зобразимо у вигляді:

 

Формула норми беззбитковості


де q — обсяг реалізації, ц.

У   нашому прикладі норма беззбитковості становить [900 : (16 – 6) · 300] · 100 = 30 %. Одержаний результат означає, що беззбитковість досягається за урожайності 90 ц/га цукрових буряків [(300 · 30) : 100]. Отже, вона збігається з критичною точкою урожайності, визначеною графічним способом.

 

На норму беззбитковості й дохідність галузі в цілому впливають чотири фактори: сума постійних витрат, змінні витрати на центнер продукції, ціна реалізації й рівень урожайності. Ступінь впливу цих факторів доцільно визначати за їх зміни на однакову величину, скажімо, на 10 %.

 

При збільшенні постійних витрат на 10% норма беззбитковості становитиме [(900 · 1,1) : (16 – 6) · 300] · 100 = 33 %, а критична точка врожайності — 300 · 0,33= 99 ц. Як бачимо, за такої умови, щоб досягти беззбитковості виробництва, потрібно додатково виростити і реалізувати 9 ц цукрових буряків (99 – 90).

 

При збільшенні змінних витрат на 10 % норма беззбитковості дорівнюватиме 31,9 % [900 : (16 – 6 · 1,1) · 300] · 100, тобто беззбитковість досягається за реалізації 95,7 ц/га (300 · 0,319), що вимагає додаткового продажу 5,7 ц.

 

За умови підвищення ціни на 10 % норма беззбитковості знижується до 25,9 %, а критична точка врожайності досягається за 77,6 ц/га, тобто підприємству , щоб досягти беззбитковості, необхідно виростити і продати на 12,4 ц цукрових буряків менше порівняно з базовим обсягом.

 

Як видно, однакове збільшення на 10 % розглянутих економічних факторів справило далеко не рівнозначний вплив на критичний обсяг виробництва і продажу. Ця обставина є дуже важливою для прийняття управлінським персоналом обґрунтованих рішень при визначенні тактики і стратегії розвитку галузі. Водночас важливою є інформація про зміну норми беззбитковості при зростанні врожайності й стабільному значенні інших факторів, що можливе в сприятливих кліматичних умовах. У нашому прикладі при підвищенні врожайності на 10 % норма беззбитковості становить 27,3 %, а критична врожайність —81,9 ц.

 

Важливо зазначити, що підприємство лише тоді починає одержувати прибуток, коли збільшує обсяг продажу понад його критичний рівень. Цей прибуток формується вже з першої одиниці приросту продукції в розмірі різниці між ціною і змінними витратами. Тому, очевидно, що підприємство одержуватиме тим більший прибуток, чим більше продукції буде реалізовано понад критичний обсяг продажу, і навпаки.

 

Якщо підприємство ставить собі за мету досягти певного приросту прибутку від реалізації продукції відповідної галузі, закономірно виникає питання: скільки необхідно додатково продати цієї продукції, щоб досягти необхідної суми прибутку? Щоб відповісти на це запитання, складемо рівність:

 

П = q (Ц – 3вц) – ПВ,

 

де 3вц — змінні витрати на 1 ц продукції.

Приріст прибутку П визначається як різниця між прибутком при збільшеному обсязі продажу П1 і прибутком при досягнутому (базовому) обсязі продажу П0, тобто П = П1 – П0.

 

У розгорнутому вигляді цю формулу можна записати так:

Приріст прибутку

Звідси приріст продажу продукції  q , за якого досягається необхідний підприємству приріст прибутку, визначається за формулою:

Приріст продажу продукції

У нашому прикладі за урожайності 300 ц цукрових буряків підприємство може одержати 3000 грн прибутку [(300 · 16) – (300 · 6) – 900], тобто По = 3000.

 

Якщо, скажімо, підприємство поставило за мету збільшити прибуток з 1 га посіву цукрових буряків на 10 %, тобто на 300 грн, йому додатково потрібно продати Збільшити прибуток з 1 га посіву цукрових буряків

 

Щоб переконатися у правильності одержаного результату, здійснимо такий розрахунок. В абсолютному виразі бажаний приріст прибутку становить 300 грн (3000 · 10) : 100, виручка від реалізації додаткової продукції — 480 грн (30 · 16). Змінні витрати на вказаний обсяг продукції дорівнюватимуть 180 грн (30 · 6). Звідси приріст прибутку — 480 – 180 = 300 грн.

Слід мати на увазі, що підприємством нерідко виробляються такі види продукції, за якими формуються спільні постійні витрати та індивідуально — змінні. Це стосується, насамперед, окремих видів зернових колосових культур — пшениці, ячменю, вівса, жита. Механізм визначення критичного обсягу виробництва в таких умовах модифікується, особливо коли через певні причини фінансовий результат за цими видами виробництва негативний — підприємство зазнає збитків. Тоді виникає питання: якого обсягу виробництва (продажу) цих видів продукції потрібно досягти, щоб забезпечити його беззбитковість?

 

За таких обставин критичний обсяг виробництва (продажу) досягається, коли:

Критичний обсяг виробництва


де qі — обсяг виробництва (продажу) іго виду продукції; Ці — ціна реалізації 1 ц іго виду продукції; Зві– змінні витрати на 1 ц іго виду продукції; ПВі — спільні постійні витрати для іх видів продукції.

Допускаємо, що в підприємстві вирощують озиму пшеницю, ячмінь і овес. У табл. 16.1. наведені вихідні дані, необхідні для визначення беззбитковості виробництва.

 

                                                                                                                           Таблиця 16.1

ПАРАМЕТРИ РОЗВИТКУ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА І ЙОГО ФІНАНСОВИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Показники

Види продукції

Разом

 

озима пшениця

ячмінь овес

 

Обсяг виробництва (продажу), ц

10000

4000

2000

16000

 

Ціна за 1 ц, грн

65

61

58

х

 

Грошова виручка від реалізації, тис. грн

650

244

116

1010

 

 

Структура грошової виручки, %

64,3

24,2

11,5

100

 

Змінні витрати на 1 ц продукції, грн

46,4

44,4

41,0

х

 

Змінні витрати на загальний обсяг продажу, тис. грн

464

177,6

82,0

723,6

 

 

Постійні витрати, тис. грн

Х

Х

Х

356,57

 

Фінансовий результат: прибуток (+), збиток (–), тис. грн

х

х

х

–70,17

 

 

 

Завдання полягає в тому, щоб визначити нові обсяги виробництва (продажу) цих видів продукції qin , за яких досягається без

 

збитковість виробництва. Оскільки йдеться про три види продукції, в наведеному рівнянні (1) є три невідомих. Щоб розв’язати його, необхідно обсяг реалізації одного з видів продукції прийняти за базовий і через нього виразити обсяги виробництва (реалізації) двох інших видів продукції. Якщо рівняння (1) зобразити в розгорнутому для нашого прикладу вигляді з одночасним виразом перших двох видів продукції — озимої пшениці і ячменю через третій вид продукції — овес, одержимо:


Озимої пшениці і ячменю через третій вид продукції

де qіn  — необхідний обсяг виробництва (продажу) окремих видів продукції. Якщо q3 винести за дужки, а ПВ перенести в праву частину рівняння, матимемо вираз:

 

Формула к3

 

Необхідний обсяг виробництва (продажу) окремих видів продукції, за якого досягається беззбитковість, визначається за формулою :

Необхідний обсяг виробництва - безбитковість


де qб — вид продукції, що прийнято за базовий.

 

Якщо у формулу (5) підставити фактичні дані з табл. 16.1, одержимо 1/q3 = 1,245. Це означає, що обсяг виробництва (продажу) озимої пшениці потрібно довести до 12450 ц (10000 · 1,245), ячменю — до 4980 ц (4000 · 1,245) і вівса — до 2490 ц (2000 · 1,245).

Змінні витрати при цьому становитимуть 900 882 грн, а грошова виручка — 1257450 грн. Неважко пересвідчитись, що за таких умов досягається беззбитковість виробництва (1257450 – 900882 – 356568). Очевидно, що беззбитковість у даному випадку є результатом зниження частки постійних витрат на одиницю названих видів продукції за рахунок зростання їх обсягів виробництва до визначених за формулою (5) рівнів.

 

Зазначимо також, що визначений критичний обсяг виробництва (продажу) є таким для тієї структури зернових культур, що склалася на підприємстві. При її зміні беззбитковість може бути досягнута за іншого критичного обсягу, можливо меншого, ніж розраховано у нашому прикладі. Встановити нову структуру можна, застосовуючи механізм, викладений у підрозділі 21. 5.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
16.7. Оцінка ринкової позиції підприємства за показниками прибутковості
Тема 17. ЦІНИ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ ПРОДУКЦІЮ
17.2. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність
17.3. Ціноутворення і ціни на сучасному етапі розвитку ринкової економіки
17.4. Методи визначення рівня ціни та його використання для аналізу виробничих і економічних параметрів діяльності підприємства
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki