Агрохімічний напрям НТТП особливо швидкого розвитку набув у другій половині XX ст. за такими чотирма напрямами: 1) створення нових і вдосконалення існуючих видів мінеральних добрив і збільшення доз їх внесення під сільськогосподарські культури; 2) виробництво нових поколінь засобів захисту рослин і тварин від хвороб та шкідників (інсектициди і фунгіциди), удосконалення способів їх внесення; 3) створення нових поколінь засобів захисту рослин від бур’янів (гербіциди); 4) виробництво якісно нових стимуляторів росту і розвитку сільськогосподарських рослин і тварин, збільшення масштабів їх практичного застосування.
У збільшенні виробництва рослинницької продукції особливу роль відіграють мінеральні добрива. Їх виробництво в Україні через кризовий стан економіки, неналагодженість міждержавних зв’язків, насамперед з Росією, істотно скоротилося. добрива — 2285 тис. т діючої речовини. На межі згортання перебувають виробництво калійних добрив — 12 — 14 тис. т (у 1990 р. — 143 тис. т) і практично відсутнє виробництво фосфорних добрив. Тому Україна вимушена імпортувати останні два види добрив.
Враховуючи їх дороговизну і слабкий фінансово-економічний стан багатьох сільськогосподарських товаровиробників, гостро постає проблема придбання ними необхідної кількості добрив (їх в середньому в умовах України, за оцінками вчених, потрібно вносити не менше 190 кг на 1 га) , а також забезпечення раціонального співвідношення між NPK (наближено воно становить 1 : 1 : 0,6).
За зазначених причин підприємства не мають змоги вносити в необхідній кількості калійних і фосфорних добрив. Але саме фосфорні добрива є нині найдефіцитнішими, а тому обмежують підвищення врожайності сільськогосподарських культур, оскільки її рівень формується за фактором, що перебуває у мінімумі. Якщо, наприклад, у ґрунті є запаси азоту і калію в доступній рослинам формі для формування, скажімо, 60 ц/га озимої пшениці, а фосфору — лише для 40 ц, урожайність за сприятливих умов становитиме максимум 40 ц/га.
Як бачимо, за дефіциту фосфору чи будь-якого іншого поживного макроелементу істотно знижується ефективність використання інших видів добрив, і це потрібно враховувати аграрним підприємствам, щоб не допустити даремного витрачання ресурсів. За оцінками спеціалістів, поліпшення фосфорного балансу може підвищити врожайність зернових на 20
— 30 % і завдяки цьому на тих же посівних площах збільшити виробництво зерна на 10 — 12 млн т.
НТТП у сфері виробництва мінеральних добрив повинен розвиватися в напрямі поліпшення їх якості, насамперед істотного підвищення вмісту діючої речовини в туках. Це дозволить зменшити транспортні витрати на перевезення і зберігання добрив, їх внесення і, що дуже важливо, звести до мінімуму забруднення землі наповнювачами туків, які, як правило, мають кислу реакцію і тим самим підвищують рН ґрунту.
Важливо знати, що виробництво і застосування гранульованих, або великокристалічних добрив і розширення виробництва рідких, зменшує втрати туків при транспортуванні, підвищує їх екологічність, дає змогу раціоналізувати процес підготовки і внесення добрив у ґрунт.
Сільськогосподарське виробництво чекає на створення принципово нових типів мінеральних добрив, які справляли б комбінований вплив на рослини, мали більш тривалий період післядії, не вимивалися з ґрунту, були максимально екологічно безпечними.
Водночас науково-технічні розробки повинні здійснюватися і в напрямі вдосконалення матеріально-технічної бази, що обслуговує технологічний цикл використання мінеральних добрив і пестицидів. Насамперед є нагальна необхідність у забезпеченні аграрних підприємств сучасними механізованими складами для зберігання і приготування добрив та хімічних засобів захисту рослин і тварин, новими, більш досконалими машинами для їх внесення, у
1
У 2011 р. в середньому на 1 га вносилося 70 кг діючої речовини мінеральних добрив. кого аміаку тощо.
При застосуванні мінеральних добрив рельєфно виявляється дія закону спадної дохідності. Відповідно до його вимог підприємствам економічно вигідно вносити мінеральні добрива до такого обсягу, за якого вартість додатково одержаної продукції дорівнюватиме додатковим витратам, пов’язаним із придбанням і внесенням цього ресурсу в ґрунт.
На практиці аграрні підприємства користуються нині рекомендаціями наукових установ про раціональні дози внесення добрив під окремі культури. Проте для досягнення більшої віддачі добрив рекомендовані дози їх внесення потрібно коригувати згідно з даними про фактичний вміст NPK в ґрунті у доступній для рослин формі. Такі дані деякі підприємства вже мають, що дозволяє їм раціональніше використовувати добрива, досягати більшої віддачі від їх внесення.
Водночас для досягнення максимального прибутку від даного ресурсу підприємствам потрібна додаткова науково-дослідна інформація про віддачу мінеральних добрив залежно від комбінації їх внесення під відповідну культуру в даних ґрунтово-кліматичних умовах.
Методика визначення найбільш прибуткової комбінації добрив уже розроблена економістами-аграрниками , тому головне нині — нагромадити необхідну інформацію про чутливість (віддачу) окремих культур до застосування різних доз добрив, узятих у різних комбінаціях.
Через відсутність таких даних, а також з метою більш доступного викладу матеріалу наведемо гіпотетичний приклад пошуку найбільш прибуткової комбінації внесення азотних і фосфорних добрив під озиму пшеницю за умови, що в ґрунті є природний запас калію, достатній для забезпечення в ньому потреб цієї культури (табл. 19.1).
Таблиця 19.1
ЧУТЛИВІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ДО РІЗНИХ ДОЗ АЗОТНИХ І ФОСФОРНИХ ДОБРИВ, ВЗЯТИХ У ПЕВНИХ КОМБІНАЦІЯХ
| Азотні добрива, кг/га |
Фосфорні добрива, кг/га |
| 0 |
40 |
80 |
120 |
160 |
| 0 |
0 |
18,8 |
22,0 |
22,3 |
21,1 |
| 40 |
13 |
43,3 |
50,1 |
52,9 |
53,8 |
| 80 |
15,3 |
49,1 |
57,3 |
61,1 |
62,9 |
| 120 |
15,5 |
52,9 |
61,0 |
65,7 |
68,2 |
| 160 |
14,3 |
52,8 |
62,9 |
68,3 |
71,7 |
| 200 |
12,4 |
52,9 |
63,8 |
69,8 |
73,3 |
| 240 |
10,0 |
52,0 |
63,7 |
70,4 |
74,4 |
| 280 |
7,2 |
50,7 |
63,1 |
70,2 |
75,7 |
1
| 320 |
4,1 |
49,1 |
62,1 |
69,7 |
74,5 |
| 360 |
2,2 |
45,3 |
60,9 |
68,1 |
72,6 |
Див., наприклад: Касл Э. и др. Эффективное фермерское хозяйство. — М. : Агропромиздат, 1991. — С. 398. Для пошуку найбільш прибуткової комбінації внесення мінеральних добрив треба знати вартість 1 кг діючої речовини цих добрив і вартість 1 ц додатково одержаної продукції. Допускаємо, що ці показники становлять відповідно 3 і 110 грн. Звідси вартість 40 кг добрив (інтервал доз внесення добрив у нашому
прикладі) становитиме 3 · 40 = 120 грн. прикладі) становитиме 3 · 40 = 120 грн.
Економічно вигідним внесення добрив такою дозою (40 кг) буде лише тоді, коли приріст урожаю за вартістю перевищуватиме, а на граничній межі дорівнюватиме 120 грн, тобто коли витрати на придбання і внесення цих добрив будуть компенсовані приростом продукції. Відповідно до наших вихідних даних приріст урожаю повинен становити не менше 1,09 ц/га (120 : 110).
Методика визначення найбільш прибуткової комбінації добрив побудована згідно з вимогами закону граничних приростів. Якщо проаналізувати ефективність внесення лише азотних добрив за відсутності фосфорних (колонка 2), очевидно, що їх внесення в дозі 80 кг/га буде економічно вигідним, оскільки приріст
урожаю становитиме в цьому випадку більше 1,09 ц/га (15,3 – 13 = 2,3 ц/га). урожаю становитиме в цьому випадку більше 1,09 ц/га (15,3 – 13 = 2,3 ц/га).
Водночас збільшення дози фосфорних добрив з 40 до 80 кг за нульового значення азотних добрив для підприємства ще ефективніше, оскільки забезпечує приріст урожаю 3,2 ц/га (22,0 – 18,8). Але подальше внесення фосфорних добрив до 120 кг/га за тих самих умов втрачає всякий сенс, оскільки приріст врожаю становить лише 0,3 ц/га, отже, витрати окупляться лише на 27,5 %.
Визначаючи приріст урожаю за відповідних доз внесення азотних і фосфорних добрив, шукають найбільш прибуткову комбінацію. Аналіз здійснюють зліва направо за певних доз внесення азотних добрив і по вертикалі при відповідних дозах внесення фосфорних добрив.
Очевидно, що за внесення 40 кг азотних і 40 кг фосфорних добрив досягається значна економічна вигода, оскільки врожайність у цих умовах значно вища, ніж за внесення одного з цих видів добрив, і становить 43,3 ц/га. За такої самої дози азотних добрив і збільшенні внесення фосфорних до 80 кг приріст урожаю становитиме 6,8 ц/га, що значно перевищує граничний його рівень (1,09 ц/га) і свідчить про ефективність такої комбінації. Подальше збільшення внесення фосфорних добрив до 120 кг/га за тих самих умов забезпечує приріст урожаю 2,8 ц/га, що є також економічно вигідним, проте за внесення 160 кг приріст становить лише 0,9 ц, що менше за допустимий рівень.
Аналогічний аналіз здійснюється за вищих доз азотних добрив із поглибленим дослідженням даних по вертикалі. В результаті з’ясовується, що економічно найвигіднішою комбінацією є така, за якої вноситься 120 кг азотних і 160 кг фосфорних добрив. Цій комбінації відповідає врожайність 68,2 ц/га і досягається максимальний економічний ефект. Тут приріст врожаю становитиме 2,5 ц/га (68,2 – 65,7), тобто перевищуватиме граничний рівень, що робить таку комбінацію економічно прийнятною. тоді врожайність зросла б, але її приріст становив би 0,1 ц/га, що за стабільних цін на продукцію і даний ресурс робить цю комбінацію економічно не вигідною.
Дані табл. 19.1 також свідчать, що існують комбінації, за яких досягається вища врожайність порівняно з її рівнем, притаманним найбільш прибутковій комбінації. Зокрема видно, що максимальна врожайність становить 75,7 ц/га і досягається за внесення 280 кг азотних і 160 кг фосфорних добрив. Проте нескладні розрахунки показують, що економічна ефективність цієї та інших комбінацій, за яких урожайність сягає понад 68,2 ц/га, нижча за найбільш прибуткову комбінацію.
Так, умовний дохід, що формується за зазначеної комбінації, становить [68,2 ц ?
110 грн – (120 + 160 кг) ? 3 грн = 6662 грн, а за комбінації з урожайністю 75,7 ц — 7007 грн [( 75,7 ц ? 40 грн – (160 + 280) ? 3, або більший на 345 грн. 7007 грн [( 75,7 ц ? 40 грн – (160 + 280) ? 3, або більший на 345 грн. 110 грн – (120 + 160 кг) ? 3 грн = 6662 грн, а за комбінації з урожайністю 75,7 ц — 7007 грн [( 75,7 ц ? 40 грн – (160 + 280) ? 3, або більший на 345 грн.
На перший погляд здається, що комбінація добрив за урожайності 75,7 ц є ефективнішою. Проте в дійсності це не так. Даний висновок підтверджується результатами аналізу ефективності за приросними величинами. Нами уже з’ясовано, що приріст умовного доходу становить 345 грн. Для його одержання Тобто кожний додатково внесений кілограм добрив забезпечив приріст доходу лише на 2,15 грн (345 : 160), тоді як вартість кілограма добрив більша на 0,25 грн (3 – 2,15).
було додатково внесено 160 кг діючої речовини добрив (160 + 280) – (120 + 160). було додатково внесено 160 кг діючої речовини добрив (160 + 280) – (120 + 160).
Таким чином, додатково внесені добрива себе не окуповують, а тому економічна доцільність їх внесення є сумнівною, незважаючи на забезпечення вищої врожайності. До цього слід додати й ту обставину, що таке істотне збільшення дози внесення добрив зумовить велике хімічне навантаження на ґрунт, що є екологічно небезпечним для довкілля і здоров’я людей.
Одержані результати ще раз переконують, що під дією закону граничного прирощення максимальна економічна ефективність настає раніше, ніж максимальна технологічна ефективність. Остання не повинна бути орієнтиром у виробничій діяльності аграрних підприємств, оскільки її досягнення знижує рентабельність авансованих ресурсів.
Оцінювання ефективності новацій за даним напрямом НТТП можна здійснити за методичним підходом, який також доцільно використовувати у будьякому випадку, коли є вибір у придбанні мінеральних добрив одного і того ж асортиментного ряду. Суть цього підходу полягає в такому.
Відомо, що існує кілька видів (асортиментний ряд) окремо азотних , фосфорних і калійних добрив. Причому їх асортимент зростає, тобто на ринку може з’явитися новий вид добрив і потрібно визначитися щодо доцільності їх придбання. Завдання полягає в тому, щоб придбати такі добрива відповідного асортиментного ряду, включаючи й нові, які забезпечували б потребу в певному елементі живлення вирощуваних культур за найменших витрат порівняно зі своїми аналогами. Вибір здійснюється за допомогою формули
1
Наприклад, азотні добрива є такі: аміачна селітра, карбамід, безводний аміак, аміачна вода, сульфат амонію та ін. П:Цм
ВМД вд др ???? і i іде ВМД — витрати на мінеральні добрива і-го виду одного і того ж асортиментного ряду в розрахунку на 1 га певної культури відповідно до встановленої норми їх внесення; — ціна 1 ц фізичної маси і-го виду взаємозамінних добрив (одного асортиментного ряду); i — відсотковий вміст діючої речовини в і-му виді добрив одного і того ж асортиментного ряду, коефіцієнт; Н і
100
Цм др
П вд — норма внесення і-го виду взаємозамінних добрив на 1 га посіву культури, кг діючої речовини; і — витрати на доставку, зберігання, підготовку, транспортування і внесення і-го виду добрив в розрахунку на 1 га посіву відповідно до встановленої Н
Вм вд .
Визначення цих витрат здійснюється з урахуванням фізичної маси добрив, що забезпечує необхідну для внесення норму добрив у діючій речовині. Вона обчислюється діленням норми внесення добрив на 1 га в діючій речовині на вміст діючої речовини в цих добривах, коефіцієнт.
Для визначення досягнутого рівня ефективності застосування мінеральних добрив у відповідних дозах і комбінаціях використовують такі показники: ? приріст урожаю основної і побічної продукції (визначається як різниця між рівнями врожайності відповідних культур із внесенням і без внесення мінеральних добрив); ? додатковий прибуток завдяки внесенню мінеральних добрив: деУ? ос і У? п — вартість приросту відповідно основної і побічної продукції; В мд — витрати на купівлю, доставку, зберігання, приготування і внесення мінеральних добрив, а також на збирання і доробку додатково одержаної продукції; ? рівень рентабельності витрат на застосування мінеральних добрив Р дм : ;100
ВДУДУ
Р мд мдпос дм ? ?? ? ? зростання продуктивності праці на виробництві продукції і зниження собівартості її виробництва. Визначається за аналогічною методикою, що використовується для розрахунку цих показників з метою оцінки ефективності використання меліорованих земель.
В
Досягнутий рівень економічної ефективності мінеральних добрив у багатьох аграрних підприємствах ще невисокий і, як свідчать дослідження економістіваграрників, нерідко не перевищує 130 — 160 % рентабельності витрат, хоча за нормальних умов цей показник сягає понад 300 %.
Щоб досягти більшої віддачі від мінеральних добрив, потрібно дотримуватися оптимальних строків їх внесення й обґрунтованого співвідношення між азотом, фосфором і калієм стосовно вимог окремих культур. Це дуже важлива обставина, оскільки, як нам уже відомо, рівень урожайності формується за фактором, який перебуває в мінімумі. рив. Відомо, наприклад, що локальний спосіб внесення підвищує їх віддачу на 15 % і більше. Не можна досягти високої економічної ефективності використання цього ресурсу без раціонального поєднання доз його внесення з органічними добривами. Без застосування останніх настає депресія врожайності, знижується якість продукції. Важливо також впровадити раціональні сівозміни і високопродуктивні сорти та гібриди сільськогосподарських культур з високою потенційною врожайністю, що спроможні реагувати на екологічно допустимі норми внесення мінеральних добрив.
