Posibniki.com.uaПолітологіяЄвропейська інтеграційна політика1.4.4. Механізми та інструменти реалізації монетарної політики ЄС


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.4.4. Механізми та інструменти реалізації монетарної політики ЄС


 

1.4.4.1. Операційні рамки

 

Для досягнення основної мети Євросистема використовує набір монетарних інструментів і процедур. Євросистема виступає єдиним емітентом банкнот і банківських резервів у єврозоні, що робить його монопольним постачальником монетарної бази, яка складається з таких елементів:

 

  • валюта (банкноти та монети) в обігу;
  • резерви в утриманні контрагентів Євросистеми;
  • звернення кредитних інституцій до депозитних інструментів Євросистеми.

 

Ці елементи є зобов’язаннями балансу Євросистеми. Резерви можуть бути поділені на необхідні та надлишкові. У Європейській системі мінімальних резервів контрагенти зобов’язані тримати резерви в національних центральних банках. Крім того, кредитні інструменти звичайно утримують невеликі обсяги додаткових резервів у Євросистемі. Завдяки монопольній владі центральний банк може управляти ситуацією з ліквідності на грошовому ринку та впливати на ринкові процентні ставки.

 

Крім впливу на процентні ставки шляхом управління ліквідністю центральний банк може також подавати сигнали ринку щодо спрямованості монетарної політики. Це звичайно здійснюється за рахунок зміни умов, за якими центральний банк бажає вийти на ринок операцій із кредитними інститутами.

 

Своїми діями центральний банк також прагне забезпечити стабільне функціонування грошового ринку та допомогти кредитним інститутам задовольнити потреби в ліквідності більш м’яким чином. Це досягається за рахунок як надання регулярного рефінансування кредитним інститутам, так і інструментів , які допомагають їм досягати щоденного балансу, та захищати від тимчасових коливань ліквідності.

 

Операційні рамки Євросистеми базуються на принципах, що викладені в Договорі про ЄС. Стаття 105 Договору встановлює, що для досягнення мети Євросистема «…має діяти відповідно до принципів відкритої ринкової економіки з вільною конкуренцією, сприяючи ефективному розміщенню ресурсів…». Крім визначених у Договорі принципів, операційні рамки відповідають таким керівним принципам:

 

  • операційна ефективність;
  • однакове поводження та гармонізація;
  • децентралізована реалізація;
  • простота, прозорість, тривалість, безпечність і цінова ефективність.

 

Найважливішим принципом є операційна ефективність. Він може бути визначений як спроможність операційних рамок забезпечити швидке та чітке виконання рішень монетарної політики щодо процентних ставок на короткострокові грошові ресурси, що, в свою чергу, через передавальний механізм впливає на рівень цін.

 

Наступним принципом є те, що ставлення до всіх кредитних інституцій має бути однаковим незалежно від їх розміру та місця розташування в єврозоні. Гармонізація правил та процедур допомагає гарантувати рівне поводження, створюючи ідентичні умови для всіх кредитних інституцій у єврозоні, які мають справи з Євросистемою.

 

Одним зі специфічних принципів є децентралізована реалізація монетарної політики. ЄЦБ координує операції, національні центральні банки виконують трансакції.

 

Простота і прозорість роблять наміри монетарної політики зрозумілими. Принцип тривалості запобігає значним змінам в інструментах і процедурах. Відтак центральні банки та їх контрагенти можуть набути досвіду протягом участі в операціях монетарної політики. Принцип безпечності вимагає від Євросистеми здійснення діяльності з мінімальними фінансовими та операційними ризиками. Цінова ефективність означає дотримання низьких операційних витрат як Євросистеми, так і її контрагентів.

 

1.4.4.2. Операції на відкритому ринку

 

Операції на відкритому ринку виконують важливу роль для:

  • спрямовування процентних ставок;
  • управління ситуацією з ліквідністю на ринку;
  • сигналізування напрямку монетарної політики.

 

Операції на відкритому ринку використовуються ЄЦБ для ведення монетарної політики за допомогою чітко визначених процедур. Євросистема управляє ситуацією з ліквідністю на ринку за допомогою операцій на відкритому ринку. Євросистема має в своєму розпорядженні п’ять типів інструментів для операцій на відкритому ринку, а саме:

 

  1. зворотні трансакції (найбільш важливий інструмент, що використовується за рахунок перекупки угод чи позик забезпечених заставою);
  2. операції аутрайт;
  3. випуск боргових сертифікатів;
  4. операції своп з валютами;
  5. вибір депозитів із фіксованим терміном.

 

Операції на відкритому ринку ініціюються ЄЦБ, який також вирішує, який інструмент використовувати, та умови його реалізації. Вони можуть бути виконані на основі процедур стандартних тендерів, швидких тендерів чи двосторонніх процедур. Залежно від цілей, регулярності та процедури операції Євросистеми можуть бути класифіковані на категорії, викладені в табл. 1.4.4.

 

Основні операції рефінансування є регулярними щотижневими зворотними операціями з надання ліквідності терміном на один тиждень. Ці операції виконуються центральними банками країн за процедурою стандартних тендерів. Вони відіграють ключову роль у досягненні цілей операцій Євросистеми на відкритому ринку та надають найбільші обсяги рефінансування фінансового сектора. Триваліші операції рефінансування націлені на надання контрагентам додаткового довгострокового рефінансування та здійснюються центральними банками за процедурами стандартних тендерів.

ОПЕРАЦІЇ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОСИСТЕМИ

 

АКТИВИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ В ОПЕРАЦІЯХ ЄВРОСИСТЕМИ

 

АКТИВИ, ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ВИКОРИСТАНІ В ОПЕРАЦІЯХ ЄВРОСИСТЕМИ

 


У цих операціях Євросистема, як правило, не прагне надавати сигнали ринку, тому приймає ринкові ставки. Операції точного налаштовування здійснюються за принципом ad hoc з метою управління ринковою ліквідністю та спрямовування процентних ставок, зокрема для пом’якшення впливу на процентні ставки несподіваними коливаннями ліквідності на ринку. При цьому інструменти та процедури адаптуються залежно від типу операції та її специфічних цілей. У виняткових обставинах ці операції можуть виконуватися за рішенням керівної ради самим ЄЦБ. Структурні операції виконуються центральними банками країн у випадках, коли ЄЦБ прагне змінити структурну позицію Євросистеми відносно фінансового сектора.

 

Доступ до операцій з ЄЦБ, зокрема на відкритому ринку, мають лише вповноважені суб’єкти , зобов’язані виконувати певні умови доступу до операцій. Рамки монетарної політики Євросистеми сформовані таким чином, аби забезпечити участь широкого кола контрагентів. Інституційні суб’єкти, на яких поширюються вимоги щодо мінімальних резервів, згідно зі статтею 19.1 Статуту ЄСЦБ, можуть отримати доступ до постійних інструментів та операцій на відкритому ринку за процедурою стандартних тендерів. Євросистема може обирати суб’єктів для проведення операцій точного налаштовування. Для суб’єктів операцій аутрайт жодних обмежень не встановлено, а свопоперації на валютному ринку здійснюються з активними його гравцями, коло яких також обмежено тими інституціями, що перебувають у єврозоні.

 

Активи,що можуть використовуватися як засіб платежу тазастави в операціях з надання ліквідності на відкритому ринку, мають відповідати певним критеріям (законні активи) (див. табл. 1.4.5). Відповідно до статті 18.1 Статуту ЄСЦБ, всі кредитні операції (наприклад, операції надання ліквідності та денні кредити) повинні мати адекватну заставу. Євросистема приймає широке коло активів для забезпечення своїх операцій, для чого вироблено єдині рамки (замінили дворівневу систему , що функціонувала з початку ЕМС до 1 січня 2007 року) для всіх операцій (також відоме як «єдиний список »). Єдині рамки включають як ринкові, так і неринкові активи, що відповідають вимогам, визначеним Євросистемою, яка не розрізняє їх для всіх типів операцій, крім операцій аутрайт. Усі активи, що відповідають вимогам, можуть використовуватися на міжкраїновій основі через кореспондентську модель центральних банків та для ринкових активів через уповноважені зв’язки між системою розрахунків із цінними паперами ЄС (СРЦП ЄС).


Місцем емісії, як і місцем заснування емітента чи позичальника, для ринкових активів має бути країна ЄЕП або 10 країн за межами ЄЕП, гаранта — країна ЄЕП; а для неринкових активів — країна єврозони. Усі активи мають бути деноміновані в євро, а також усі активи можуть мати кроскордонне використання. Щодо головного законодавства, вимоги встановлені лише для боргових вимог як неринкових активів, для яких має використовуватися законодавство країнучасниць єврозони. Загальна кількість різних законів щодо контрагентів, кредиторів, позичальників, гарантів, угод щодо боргових вимог, кількість угод щодо мобілізації має бути не більше двох. Для інших активів вимог щодо законодавства немає.

 

1.4.4.3. Постійні інструменти

 

Умови використання постійних інструментів ідентичні в усіх країнах єврозони . Постійні інструменти надаються проти активів, які відповідають визначеним вимогам. Євросистема для задоволення тимчасових потреб у ліквідності пропонує кредитним інститутам такі два постійні інструменти (табл. 1.4.6):

 

  • маргінальні позичкові інструменти для отримання нічноїліквідності від центрального банку проти представлення достатнього обсягу законних активів;

 

  • депозитні інструменти для розміщення нічних депозитів уцентральному банку.

ПРОЦЕНТНІ СТАВКИ ТА ВИКОРИСТАННЯ  ПОСТІЙНИХ ІНСТРУМЕНТІВ


 

Обидва інструменти доступні вповноваженим контрагентам з їх ініціативи, за умови дотримання умови доступу до операцій. Часовий ліміт для запиту доступу до постійних інструментів становить півгодини після закриття TARGET** — трансєвропейської платіжної системи, крім останнього робочого дня періоду підтримки резервів, коли ліміт становить годину. Постійні інструменти управляються децентралізовано національними центральними банками. Процентні ставки на маргінальні позичкові та депозитні інструменти, як правило , представляють найвищі та найнижчі ставки на нічному ринку. Далі наведемо приклади відсоткових ставок за цими інструментами та статистику їх використання (табл. 1.4.7).

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ПОСТІЙНИХ  ОПЕРАЦІЙ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ
 

1.4.4.4. Механізм обмінного курсу

 

Єдиний ринок не повинен відчувати впливу ризиків невідповідності реальних курсів обміну валют чи надмірних їх коливань між євро та валютами країн—членів ЄС через їх негативний вплив на торгові потоки між країнами ЄС. Європейська Рада своєю резолюцією* від 16 червня 1997 року вирішила на третьому етапі ЕМС на заміну Європейській валютній системі запровадити Механізм обмінного курсу 2 (МОК2) з метою гарантування стабільності обмінних курсів та солідарності між євро та валютами країн, що не входять до єврозони. Євро є центром механізму обмінного курсу (МОК2), операційні процедури якого викладені в угоді між ЄЦБ та національними центральними банками країн, що не входять до єврозони.

 

М’яке функціонування єдиного ринку, що залежить від тривалої стабільності курсів валют, є основою конвергенції економічних фундаментів країн. Протягом третього етапу країни повинні прагнути до гармонізації фіскальних і структурних політик, дисциплінованої монетарної політики, спрямованої на цінову стабільність. Участь у МОК2 є добровільною для країн — членів ЄС, а країни, що не беруть у ньому участі від початку, можуть приєднатися пізніше з метою подальшого запровадження євро. Крім того, країничлени зобов’язалися розглядати валютну політику як спільний інтерес.

 

Механізм обмінного курсу покликаний:

 

  • посилювати зближення та допомагати країнам, що не входять до єврозони, в їх зусиллях запровадження євро;

 

  • допомагати захищати країничлени, особливо ті, що входять до єврозони, від неочікуваного тиску на валютних ринках.

 

Центральний курс щодо євро визначається для валюти кожної з країн, що не входять до єврозони та які беруть участь у МОК2. Встановлено єдине стандартне відхилення ± 15 % щодо центрального курсу (табл. 1.4.8). Інтервенції на межі в принципі є автоматичними та необмеженими з надстроковим фінансуванням. Також передбачено використання процентних ставок і координованих інтервенцій у межах відхилень. Рішення щодо центральних курсів і меж стандартного відхилення приймається за багатосторонньої згоди міністрів країн, що входять до єврозони і ЄЦБ, та міністрів і голів центральних банків країн, що не входять до єврозони, за спільною процедурою з участю Комісії та після консультацій за Економічним і фінансовим комітетом. Усі сторони можуть ініціювати конфіденційні переговори щодо перегляду центрального курсу. За пропозицією країни, що не входить до єврозони, може бути встановлений вужчий коридор для відхилень.

ЦЕНТРАЛЬНІ КУРСИ КРАЇН—УЧАСНИЦЬ МОК-2

За угодою між ЄЦБ та національними банками країн (укладена на виконання згаданої вище резолюції) інтервенції здійснюються у євро та валюті країни. Банки обмінюються інформацією про всі інтервенції на валютному ринку. Існують два види інтервенцій:

 

  • інтервенція на межі відхилення є автоматичною та необмеженою, хоча ЄЦБ та національний банк можуть утриматися від неї, якщо вона конфліктуватиме з головною метою цінової стабільності.
  • координована інтервенція в межах відхилення здійснюється за згодою центральних банків та ЄЦБ.

 

Для здійснення інтервенцій (та інших операцій) щодо валюти країни — учасниці ЄСЦБ вимагається згода центрального банку цієї країни у випадку, коли її обсяги перевищують погоджені ліміти. Центральні банки негайно повідомляють ЄЦБ у разі, коли вони використовували євро для інтервенцій.

 

Метою інтервенцій у євро чи інших валютах країн — членів ЄС є відкриття взаємних надстрокових кредитних можливостей, а саме:


  • фінансування інтервенцій на межі відхилення. Надстрокові інструменти в принципі доступні автоматично та в необмежених обсягах для фінансування інтервенцій на межі відхилення;

 

  • фінансування інтервенцій у межах відхилення. Надстрокові інструменти для фінансування інтервенцій у межах відхилення можуть бути надані за згодою центрального банку країни—емітента валюти інтервенцій. При цьому, обсяги фінансування не мають перевищувати встановлені межі, а центральний банк повинен ефективно застосовувати власні валютні резерви до користування можливостями фінансування інтервенцій.

 

Спочатку надстрокові інструменти надаються строком до 3х місяців, який може бути подовжений одноразово ще на 3 місяці, але обсяг заборгованості жодного разу не повинен перевищувати межі, встановлені в Додатку ІІ до договору між ЄЦБ та національним банком. За окремою згодою банків обсяг і строки погашення зобов’язань можуть бути змінені. Операції виконуються у формі спотугод на купівлю чи продаж валют з відповідними змінами активів і зобов’язань.

 

Генеральна Рада ЄЦБ здійснює моніторинг за функціонуванням МОК2 і забезпечує координацію монетарної політики та політики щодо обмінного курсу, управління інтервенціями і фінансовими механізмами.

 

1.4.4.5. Система мінімальних резервів

 

Євросистема вимагає від усіх кредитних інститутів утримання мінімальних резервів у центральних банках країн*. Основними монетарними функціями, що виконує Система мінімальних резервів Євросистеми, є:

 

  • стабілізація процентних ставок грошового ринку за рахунок пом’якшення тимчасових коливань ліквідності;
  • створення чи збільшення нестачі структурної ліквідності для забезпечення можливостей Євросистеми щодо підтримки ліквідності.

 

8 липня 1998 року ЄЦБ оголосив основні характеристики системи мінімальних резервів, що використовуватимуться Євросистемою. Основні характеристики включали перелік інститутів, що підпадають під дію резервних вимог, зобов’язання, що включаються до резервної бази, потенційний розмір резервної ставки, запровадження суми відрахування та плату за розміщення резервів (див. також табл. 1.4.9). Детально система мінімальних резервів відображена у звіті ЄЦБ «Єдина монетарна політика на третьому етапі : загальна документація щодо інструментів і процедур монетарної політики Євросистеми»*. У жовтні 1998 року Керівна рада прийняла рішення щодо детальних характеристик системи мінімальних резервів. Було встановлено:

 

  1. ЄЦБ застосовуватиме резервну ставку у 2 %, що стосуватиметься таких елементів зобов’язальної бази: нічних депозитів, депозитів зі встановленим строком включно до 2 років, депозитів на вимогу включно до 2 років, боргових цінних паперів терміном погашення включно до 2 років, паперів грошового ринку.

 

  1. ЄЦБ дозволяє суму відрахування у розмірі 100 000 євро віднімати від резервних вимог до інституції.

 

  1. У разі, коли кредитний інститут не може надати доказів своїх зобов’язань щодо боргових цінних паперів і паперів грошового ринку перед іншими інститутами в межах Євросистеми, він може застосовувати стандартизоване зменшення в розмірі 10 % щодо наведених зобов’язань.

ПОКАЗНИКИ РОБОТИ СИСТЕМИ МІНІМАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ

 

До кредитних інституцій, щодо яких ЄЦБ вимагає дотримуватися системи мінімальних резервів, належать такі:

  • кредитні інституції, що засновані та функціонують у єврозоні;
  • відділення в єврозоні кредитних інституцій, що засновані за межами;
  • інституції електронних грошей, що зареєстровані в єврозоні, розглядаються як кредитні та підлягають резервним вимогам;
  • відділення кредитних інституцій, що засновані в єврозоні, але функціонують за її межами, не підлягають резервним вимогам.

 

ЄЦБ може звільнити кредитний інститут від виконання вимог системи мінімальних вимог на його прохання у випадках, коли:

 

  • інститут виконує спеціальну функцію, за якої виконання резервних вимог суперечитиме призначенню цього інституту;

 

  • інститут реорганізовується.

 

Крім того, ЄЦБ може без прохання інституту звільнити його від дотримання резервних вимог у випадках, коли банківська ліцензія вилучається чи закінчився термін її дії або інститут ліквідовується.

 

1.4.4.6. Співробітництво щодо бюджетних позицій

 

Кожна з країн ЄС має середньострокові цілі бюджетної позиції. Для країн, що запровадили євро чи беруть учать у МОК2, це підтримка бюджету у профіциті, близько до його балансу або дефіциті не більше 1 % ВВП. Згідно з Пактом стабільності та зростання і Регламенту*, ці країни зобов’язані розробити стабілізаційні програми. Для інших країн змінюється лише розмір дефіциту, який не має перевищувати 3 % ВВП. Згідно з Пактом стабільності та зростання, ці країни зобов’язані розробити програми конвергенції (зближення).

 

Стабілізаційні програми, які відтак аналізуються та оцінюються Радою, Комісією, Економічним і фінансовим комітетом, мають включати:

 

  • середньострокову бюджетну мету, шляхи врегулювання профіциту чи дефіциту бюджету, динаміку коефіцієнта загального бюджетного боргу;

 

  • основні прогнози щодо очікуваного економічного розвитку (зростання, зайнятість, інфляція та інші важливі економічні чинники);

 

  • оцінку та детальний аналіз бюджетних і інших економічних заходів щодо досягнення цілей програми, зокрема основних структурних реформ;

 

  • аналіз того, як зміни основних економічних прогнозів можуть уплинути на бюджетну та боргову позиції;

 

  • причини відхилення від шляхів регулювання середньострокової бюджетної позиції.


Стабілізаційні програми мають переглядатися щороку та бути передані для ознайомлення громадськості. Чи не єдиною відмінністю програм конвергенції від стабілізаційних програм є врахування зв’язків усіх процесів, явищ та інструментів з цілями цінової стабільності та стабільності курсу валют країн. Радою разом з Комісією й Економічним і фінансовим комітетом країнам можуть надаватися рекомендації щодо вдосконалення відповідних програм у випадках виявлення певних прорахунків чи зміни економічної ситуації.

 

1.4.4.7. Рівновага платіжного балансу 

 

У співтоваристві функціонують інструменти, що забезпечують надання середньострокової фінансової допомоги країнам ЄС, у яких є проблеми з поточним платіжним балансом чи рухом капіталів*. Цими можливостями можуть скористатися лише ті країни, що ще не запровадили євро. Загальний обсяг позик, на які можуть розраховувати країни, становить 12 млрд євро. Для цього Комісія має повноваження брати позики на ринку капіталу чи у фінансових інститутів. У випадках, коли країни намагаються отримати фінансування на зовнішніх ринках, умовами якого є певні положення економічної політики, вони повинні провести консультації з Комісією та іншими країнами ЄС за участю ЕФК для оцінки можливості отримання середньострокової допомоги. Після оцінки ситуації в країні, що очікує допомоги, Рада вирішує:

 

  • • чи надавати позику або фінансові інструменти та якими є їх обсяги та терміни;
  • • умови економічної політики, за якими надається середньострокова фінансова допомога з метою відновлення стійкої рівноваги платіжного балансу;
  • • які обрати техніки розміщення позики чи фінансових інструментів.

У випадках встановлення обмежень на рух капіталу в країні умови надання середньострокової фінансової допомоги переглядаються. Надалі Комісія та ЕФК проводять оцінки відповідності умов надання середньострокової фінансової допомоги їх виконанню. Позики можуть надаватися у вигляді короткострокової монетарної підтримки з боку ЄЦБ. При цьому всі операції виконуються у євро, процентні ставки можуть бути понижені, а заборгованість — достроково погашена.


1.4.4.8. Надмірний бюджетний дефіцит

 

Пакт стабільності та зростання є серцевиною бюджетної дисципліни, частиною якого є Регламент процедури надмірного бюджетного дефіциту*. Завданням цього регламенту є вироблення чіткої та швидкої процедури запобігання та виправлення надмірного бюджетного дефіциту.

 

Окремим регламентом визначено правила організації швидкого та регулярного звітування країнчленів щодо запланованого та реального розміру бюджетних дефіцитів**. Цей регламент важливий передусім тому, що в нього закладено цілу низку визначень, які відтак використовуються в інших нормативних документах, та процедур звітування перед Комісією. Так, терміни, що використовуються для протоколів щодо надмірного бюджетного дефіциту, визначено відповідно до Європейської системи інтегрованих економічних рахунків. Під урядовим дефіцитом чи профіцитом розуміють чисту позику чи надання загальної уряду (центральний уряд + місцеві уряди + фонди соціальної безпеки), не включаючи комерційних операцій.

 

Довідковим розміром бюджетного дефіциту є 3 %, а перевищення цього розміру вважається винятковим бюджетним дефіцитом, коли:

 

  • він є результатом несподіваних подій, що перебувають поза контролем країнчленів і великою мірою впливають на фінансову позицію сукупного уряду;

 

  • він є результатом економічного спаду (коли надмірний бюджетний дефіцит є результатом негативного зростання ВВП або сукупного падіння виробництва протягом тривалого періоду, коли спостерігалося надзвичайно мале щорічне зростання).

 

Надмірний бюджетний дефіцит вважається тимчасовим, якщо бюджетні прогнози Комісії свідчать, що дефіцит зменшиться нижче довідкового розміру, коли вплив несподіваних подій або падіння виробництва закінчаться. Комісія оцінює та Рада вирішує, чи є надмірний бюджетний дефіцит з урахуванням усіх доцільних факторів, серед яких:

 

  • зміни в середньостроковому економічному розвитку;
  • домінування циклічних умов;
  • реалізація політик у контексті Лісабонського порядку денного та політик, спрямованих на розвиток науки, досліджень та інновацій;
  • динаміка середньострокової бюджетної позиції, зокрема зусилля щодо фіскальної консолідації;
  • реформи системи пенсійного забезпечення;
  • інші чинники, які, на думку країни, необхідно врахувати для кількісного визначення обсягів надмірного бюджетного дефіциту.

 

Разом з прийняттям рішення про існування надмірного бюджетного дефіциту Рада надає країні рекомендації щодо його усунення. Враховуючи ці рекомендації, країна має протягом 6 місяців вжити ефективних дій для корекції дефіциту. Корекція має відбутися не пізніше року, наступного за тим, коли було виявлено дефіцит, а її мінімальний розмір повинен бути не меншим 0,5 % ВВП. Якщо несподівані економічні події та несприятлива ситуація з державними фінансами тривають, Рада може прийняти переглянуті рекомендації. У випадках, коли протягом 6 місяців не вживалося ефективних дій, Рада, беручи до уваги також звіти уряду країни, вирішує зробити рекомендації публічними. Надалі Рада може вирішити застосувати санкції до порушників. Санкції спочатку мають вигляд безвідсоткового депозиту уряду в Комісії, розмір якого складається з таких двох частин:

 

1) фіксована частина, що дорівнює 0,2 % ВВП;

2) змінна частина, що дорівнює одній десятій розміру надмірного бюджетного дефіциту, яка перевищує 3 % ВВП.

 

Загальний розмір депозиту не може перевищувати 0,5 % ВВП. Надалі депозит може бути переведений у штраф, якщо протягом 2 років надмірний бюджетний дефіцит не було скореговано. Рада також може вирішити скасувати всі санкції залежно від прогресу ситуації з дефіцитом.

 

Цікаво, що проценти за названими вище депозитами та штрафи розподіляються між країнамичленами без надмірного дефіциту пропорційно розміру їх ВВП. Спеціальні умови застосовуються до Об’єднаного Королівства, оскільки його бюджетний рік не збігається з календарним.

 

1.4.5. Специфіка економічної основи євро

 

Порівняно з економіками окремих країн — членів ЄС, єврозона є набагато більшою та закритішою економікою. З погляду частки у структурі світового ВВП, вона є найбільшою економікою після США. Як і в інших розвинутих економіках, сектор послуг складає найбільшу частку загального обсягу виробництва, за ним іде промисловість. Водночас сільське, рибне та лісове господарства є відносно малими. Щодо кількості населення, то економіка єврозони також є однією з найбільших у світі з понад 300 млн людей . Найкраще характеристику економіці єврозони можна подати у вигляді табл. 1.4.10.

КЛЮЧОВІ ПОРІВНЯЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЄВРОЗОНИ у 2007 році

 

КЛЮЧОВІ ПОРІВНЯЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЄВРОЗОНИ у 2007 році

 

Запитання та завдання для самоконтролю

  1. Яку роль відіграє монетарна політика в ЄС?
  2. Яка головна мета монетарної політики ЄС?
  3. Дайте визначення цінової стабільності.
  4. Що таке ЄЦБ, ЄСЦБ та Євросистема?
  5. Які країни входять до єврозони?
  6. Що означає середньострокова орієнтація монетарної політики?
  1. Як співвідносяться економічний та монетарний аналіз ЄЦБ?
  1. Який розмір мають оптимальні валютні зони?
  2. Які назви мала єдина європейська валюта?
  3. Хто реалізує монетарну політику ЄС?
  4. Назвіть основні механізми та інструменти реалізації монетарної політики ЄС.
  1. Хто є учасниками системи мінімальних резервів?
  2. Що дає співробітництво щодо бюджетних позицій?
  3. Який розмір бюджетного дефіциту вважається надмірним у ЄС?

 

Основна література

 

  1. Дайнен Д.Дедалі міцніший Союз.Курс Європейськоїінтеграції, — К.: КІС, 2006. — С. 519—558.

 

  1. Мусис Н.Усе про спільні політики ЄвропейськогоСоюзу. — К.: КІС, 2005. — С. 106—122.

Додаткова література

 

  1. PolicyMaking in the European Union. Fourth edition / Ed. by Helen Wallace, William Wallace. — Oxford: University Press, 2003. — P. 149178.
  1. The Economics of the European Union Policy and Analysis. Third Edition / Ed. By M.Artis and F.Nixgan. — Oxford: Oxford University Press, 2004.
  1. Monetary Analysis: Tools and Applications. HansJoachim Klockers, Caroline Willeke, European Central Bank, 2001, p. 11—31.
  1. Annual Report 2006, European Central Bank, 2007, 250 p.
  2. The European Central Bank: history, role and functions. Hanspeter K. Scheller, Second revised edition, 2006, p. 15—122.
  3. Хомайко Є.І. Гармонізація національних монетарних політик у процесі євроінтеграції. Автореф. дис. к.е.н.: 08.00.02 — світове господарство та міжнародні економічні відносини. — К.: КНЕУ, 2007.

< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.5.2. Конституційний процес у ЄС
1.5.3. Майбутнє Політичного Союзу
1.5.4. Основні напрями інтеграції політичних систем
РОЗДІЛ 2. КОНСОЛІДОВАНИЙ БЮДЖЕТ ЄС
2.1.2. Бюджетна процедура ЄС
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki