< Попередня  Змiст  Наступна >

1.2. МИТНИЙ СОЮЗ


1.2.1. Суть і значення митного регулювання в ЄС 

1.2.2. Створення митного союзу та його еволюція

1.2.3. Митний кодекс 

Питання для самоконтролю

Основна література

Додаткова література

1.2.1. Суть і значення митного регулювання в ЄС

Створення зони вільної торгівлі, без сумніву, є важливим етапом економічної інтеграції, проте найглибока інтеграція певної групи країн розпочинається, як правило, зі створення Митного Союзу, адже за таких умов країничлени, з одного боку , втрачають своє право проводити незалежну митну політику та вимушені погоджуватись із запровадженням спільного зовнішнього митного тарифу, що застосовується проти третіх країн, з другого — розширюється вплив держав—членів митного союзу на низку інших політик, насамперед на аграрну, фіскальну та конкурентну тощо. Досить важливим є також те, що у спільній митній зоні опиняються товари та послуги як власного виробництва (тобто споживчі ринки розширюються у кілька разів), так і ті, що були вироблені поза межами митного союзу. Не зважаючи на деякі проблеми, пов’язані з посиленням конкуренції та відповідною реакцією виробників на деякі групи «чутливих товарів» (сенситивного експорту) Митний Союз має значні переваги для державучасниць, які прийнято називати статичними і динамічними ефектами.

 

Статичні ефекти, як правило, відносять до сфери оцінки виробничої ефективності та добробуту споживачів. Американський дослідник Роберт Карбау (2004) наводить яскравий приклад кінця 90х років у оцінці статичного ефекту в торгівлі між Німеччиною та Люксембургом. Часи змінилися, і тому в наступній схемі (рис. 1.2.1) ми запропонували свій варіант міжнародної торгівлі кукурудзою, проте країнуімпортера залишили без змін. Як експортера було обрано Бразилію, державу, яку можна віднести до групи «третіх країн» у зовнішньої торгівлі Європейського Союзу. Як можливого і доволі перспективного торговельного партнера від ЄС обрано Францію.

Ефект добробуту (а, в, с) у митному союзі

 

Люксембург є невеликою державою, попит і пропозиція на кукурудзяне зерно в якій не може в цілому суттєво вплинути на зарубіжні ціни, а відтак закордонну пропозицію зерна можна вважати абсолютно еластичною. Відповідно до цього на зазначеному вище рисунку представлено функції пропозиції SL та попиту DL (у цьому прикладі ми не стали описувати ситуацію, коли закупівля зерна кукурудзи здійснюється в США, одному з найбільших товаровиробників цього продукту у світі, протекціоністські заходи уряду якої щодо своєї аграрної продукції є добре відомими).

 

Розглянемо умовну ситуацію *, коли є декілька варіантів ціни тонни зерна, і всі вони є значно нижчими за світову рівноважну ціну. Французька пропозиція становить 125 євро за тонну, натомість бразильська — 100. У стані рівноваги обсяги споживання Люксембургу становитимуть 300 т. Враховуючи те, що Люксембург і Франція входять до одного митного союзу, то митний тариф на товари Франції не сплачується , чого не можна сказати про бразильське зерно. Отже, французька пропозиція не зважаючи на більш високу ціну, залишається прийнятнішою не тільки для постачальника, а й для люксембурзького споживача , адже як випливає з рисунка, загально площа чотирикутника с, який свідчить про збільшення добробуту люксембуржців од імпорту кукурудзи з Франції, а не з Бразилії (а + b), більшою. Тож і Франція, і Люксембург отримують взаємні вигоди від створення Митного Союзу.

 

Змоделюйте графічну ситуацію, коли сумарна площа а + b стане більшою, ніж площа с. Що станеться, коли Бразилія увійде до митного союзу з європейськими державами?

 

Отже, основними статичними ефектами Митного Союзу є:

 

  • підвищення добробуту учасників (митний тариф у взаємній торгівлі не застосовується, від цього виграють усі учасники союзу, як споживачі, які менше сплачують, так і імпортери, що мають більш високу оплату, ніж конкуренти з третіх країн);

 

  • компенсування негативного ефекту відхилення торгівлі (відбувається тоді, коли відкидається пропозиція угоди, що завдає шкоди добробуту європейців).

 

До динамічних ефектів належать:

 

♦ економія від масштабу (розширення обсягів взаємної торгівлі невпинно веде до збільшення масштабів виробництва, а відтак і до здешевлення собівартості продукції, що випускається);

♦ вищий рівень конкуренції (зумовлений розширенням ринків, на яких діє велика кількість продуцентів);

♦ стимулювання інвестицій (максимально сприяє руху капіталу, адже на цьому етапі кордони стають відносно прозорими).

 

Прикладом, який достатньо глибоко розкриває суть динамічних ефектів у межах митного союзу, може вважатися виробництво будьякої побутової техніки, наприклад, електроплит. До 60х років ХХ ст. їх виробляли фактично всі європейські країни, основна мета товаровиробників при цьому полягала у задоволенні внутрішніх потреб, на експорт ішов мінімум, адже в умовах низької концентрації виробництва та пов’язаної з цим спеціалізації кінцева ціна для споживачів була доволі високою. Створення митного союзу хоча й загострило на першому етапі «відкриття митних кордонів» конкуренцію між основними товаровиробниками, які відтепер відкрито змагалися між собою за споживача на великому європейському ринку, тим не менше, вже на другій стадії дозволило значно наростити обсяги виробництва, зокрема через збільшення масштабів випуску продукції, поліпшення її якості та зниження споживчих цін на цей товар, що разом узяте вело до підвищення конкурентоспроможності. Сукупність названих вище чинників привела до того, що вже на поч. 90х років ХХ ст. провідними європейськими фірмами у цій галузі стали «Bosch», «Siemens», «Zanucci», «Electrolux» та багато інших. Більшість колишніх національних конкурентів, тим не менше, не збанкрутувала, навпаки, вони також розширили своє виробництво завдяки поглибленню своєї спеціалізації, відтепер уже на окремих деталях та вузлах (подетальній, предметній, а згодом і технологічній). Здавалося, що розширення ЄС (2004) повинно було б орієнтуватися на те, що окремі виробники газових плит у країнах ЦСЄ також виконуватимуть, приміром, складальні функції чи випускати окремі вузли, проте з’ясувалося, що окремі фірми здатні витримати конкуренцію. Яскравим прикладом цього може слугувати словенська фірма «Gorenje», яка не тільки не втратила своїх конкурентних позицій на ринках колишньої Югославії, а й значно їх розширила, вийшовши на мегарегіональні, зокрема європейські, ринки світу, потіснивши при цьому своїх іменитих конкурентів із США, Південної Кореї та ЄС, завдяки глибоко продуманій моделі «ціна + якість».

 

1.2.2. Створення Митного Союзу та його еволюція

 

До створення Митного Союзу в межах зони преференційної торгівлі, а згодом і зони вільної торгівлі діяли митні тарифи, головна мета застосування яких полягала у тому, щоб обмежити імпорт товарів, що є нижчими за ціною, аніж у національного товаровиробника. Крім цього, велике значення мали кількісні обмеження (квоти) на певні види імпортних товарів, частка яких, разом узята, нерідко перевищувала загальний попит країни. За таких умов національна промисловість мала значні переваги на внутрішньому ринку, вона була досить добре захищеною, водночас, це не спонукало виробників до удосконалення виробництва, його модернізації, а відтак і до зниження цін на товари та послуги, що надавалися. Унаслідок цього потерпали споживачі: висока ціна, низька якість, малий вибір. Європа 50х потребувала таких змін, які б змогли суттєво підняти добробут громадян.

 

У відповідності до Римського (1957 р. ) договору, країниучасниці взяли на себе дві групи зобов’язань:

 

- заборона тарифів, квот, кількісних обмежень між державамиучасниками;

 

- застосування єдиного зовнішнього тарифу на товари та послуги, що надходять із третіх країн.

 

Зрозуміло, що ці заходи слід було проводити поступово, постійно узгоджуючи при цьому спільні позиції країнучасниць.

 

Стаття 23 Договору про ЄЕСп чітко встановлювала, що основою спільноти є митний союз, дія якого поширюється на всю торгівлю товарами й передбачає відмову державчленів від мита на імпорт та експорт. Також статтями 13 і 14 цього документа визначалося, що митні платежі мають характер еквівалентної дії і повинні бути скасовані в період з 1 січня 1958 р. до 31 грудня 1969 р. (зауважимо, що кінцева побудова митного союзу була завершена на 18 місяців раніше встановленого строку).

 

Як зазначалося у попередньому параграфі, у цей період було проведено кілька етапів зниження митних платежів аж до повної їх ліквідації, і хоча 1 липня 1958 року відбулося їх повне усунення, залишалися значні перешкоди щодо деяких зборів, які можна було б прирівняти до мита та деяких кількісних обмежень. Неможна сказати, що цей період був дуже легким для країнучасниць, адже будьяка взаємна поступка, досягнута у ході переговорів, призводила до ускладнення діяльності, а інколи й до банкрутства деяких компаній. Природно, що реакція національних урядів була доволі стрімкою і частогусто жорсткою. Підтвердженням цього може вважатися, за образним висловом Н. Мусиса (2005), «війна прикордонних формальностей».

 

Затримання вантажів з метою ретельної перевірки відповідних документів стало наприкінці 60х років постійною практикою європейських держав, адже передбачало обов’язкову сплату податків, реєстрацію для статистики, прискіпливі митні перевірки та інші процедури, формалізація яких стала на той час національною політикою країн—членів ЄЕС. Нерідко це призводило до міждержавних конфліктів.

 

Велике значення мала у цей період гармонізація законодавства не лише в митній сфері, а й у цілій низці інших, дотичних до неї секторів національних економік, зокрема транспортному, охорони прав споживачів, охорони довкілля, страхування вантажів тощо. Звичайно, взаємні поступки давалися нелегко, тим не менше ефект масштабу ставав для державучасниць дедалі очевиднішим, адже зростання обсягів взаємної торгівлі у торговельних «війнах», які тоді вирували, вражало нечуваними темпами. Тільки протягом десяти років (1958—1968 рр.) цей показник між державамизасновницями зріс у 3 рази.

 

Отже, основними результатами «митної конвергенції» у цей період можна вважати:

 

  • гармонізацію законодавства;
  • поступове зменшення митних платежів;
  • постійний діалог між державамичленами щодо ускладнення процесу перетину митного кордону;
  • реалізацію ефекту «масштабу» та зумовлене цим економічне зростання.

 

Можна констатувати: до початку 70х років, тобто на першому етапі створення Митного Союзу було зроблено дуже багато, проте до кінця всі суперечності, пов’язані з вільним рухом товару, усунуто не було.

 

Другий етап становлення митного союзу, який вельми влучно назвав Н. Мусис, визначається як «війна з формальностями на виснаження». Він тривав доволі довго, аж до 1993 року, а основний тягар щодо гармонізації митного законодавства взяла на себе Європейська Комісія. Головна особливість цього періоду полягала у тому, що завершення побудови Митного Союзу відбувалося разом з формуванням спільного ринку, а відтак основні документи того періоду — Єдиний Європейський Акт (1987 р.) і Маастрихтський договір (1992 р.) — максимально сприяли завершенню складного і досить суперечливого процесу побудови найбільшого у світі митного угруповання. Вже наприкінці 80х — на поч. 90х років ХХ ст. серед європейських політиків популярними стають праці науковців, що вираховують вигоди для національних економік од створення Митного Союзу і частково спільного ринку (про це йтиметься у наступному параграфі). Доволі цікаві розрахунки наводить італієць Паоло Чечіні (табл. 1.2.1).

 

Таблиця 1.2.1

 

ПОТЕНЦІЙНЕ ЗБІЛЬШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ДОБРОБУТУ В ЄС У РЕЗУЛЬТАТІ ЗАВЕРШЕННЯ ПЕРЕХОДУ ДО СПІЛЬНОГО РИНКУ,

за Paolo Cecchini (1992)

ПОТЕНЦІЙНЕ ЗБІЛЬШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ДОБРОБУТУ  В ЄС У РЕЗУЛЬТАТІ ЗАВЕРШЕННЯ ПЕРЕХОДУ ДО СПІЛЬНОГО РИНКУ,  за Paolo Cecchini (1992)
 

Усунення митних кордонів та відповідних бар’єрів привело до додаткового, як це випливає з наведеної вище таблиці, зростання ВВП, яке автор оцінює в 4,3 % (мінімум) та 6,4 % (максимум) для національних економік. Фактично це означало появу так званого синергетичного ефекту, тобто додаткового зростання цього макроекономічного показника до того, який відповідав би природним темпам економічного зростання за умов, якщо б митний союз не створювався. Зауважимо, що чимало сучасних європейських економістів вважає, що саме утворення митного союзу та зумовлене ним поступальне зростання економік країн ЄЕС дозволило успішно подолати численні структурні кризи того періоду.

 

1 січня 1993 року можна вважати початком нового етапу у формуванні Митного Союзу. Саме тоді було повністю скасовано митні кордони та створено вільну від них зону, в якій відтепер у відповідності до Регламенту (Regulation 2913/92, OJ L 302, 19.10.1992) вводилися єдині митні документи TIR (міжнародні дорожні перевезення) та АТА (тимчасовий допуск товарів). Скасування всіх без винятку митних формальностей, що ускладнювали лібералізацію руху товарів у межах Європейської економічної співдружності, суттєво вплинуло на економічне зростання державчленів. Водночас, було б неправильним твердити, що наступний період був позбавлений певних суперечок, адже він ніс для окремих фірм чимало непередбачуваних змін. Доволі показовим випробуванням для європейської економіки послужила епізоотія коров’ячого сказу (енцефалопатія). Серйозне захворювання тварин, яке частково передавалося й людям, було вперше ідентифіковано у Великій Британії у 1996 році і поширене у два наступні роки в всьому Євросоюзу. Це суттєво вплинуло на ринок яловичини в Європі й усьому світі, адже відтепер товаровиробники цієї продукції вимушені були запроваджувати сертифікацію тварин і продукції, що мала тваринне походження. Подібні дії були притаманні й для інших випадків, зокрема в разі виявлення шкідливих домішок в оливковій олії з Іспанії, забрудненості продуктів харчування діоксинами в Бельгії, поширенням пташиного грипу (в усьому ЄС). У цей період неодноразово проголошувалися ідеї поновлення митних і фітосанітарних кордонів, проте Європейська Комісія твердо стояла на тому, що цього не слід робити, адже витрати на повторну організацію відповідних служб не тільки не поліпшать ситуацію, а й можуть посіяти взаємну недовіру.

 

Незважаючи на значні переваги створення повноцінного Митного Союзу, найбільшими сучасними проблемами його функціонування залишалися такі:

 

- різне «митне навантаження» між державамичленами, яке особливо відчутним стало після розширення ЄС. Приміром, Чеська Республіка відтепер мала митний (до речі, й паспортний) контроль тільки в столичному аеропорті та деяких регіональних центрах (Прага, Пльзень, Карлові Вари), натомість Польща відтепер «відповідала» за значний товаропотік, що проходив через її східні та частково морські митні кордони;

 

- ризик контрабанди, який доволі відчутним був не тільки на східних, а й на південних (район Середземного моря) кордонних Спільноти; інституційна взаємодія, яка передбачала не просто створення єдиної митної служби ЄС, а й повну їх взаємодію та гармонізацію, адже відтепер французькі, польські чи угорські митники діяли вже від імені Спільноти, мали однакові механізми взаємодії з Європейською Комісією та Європолом, роль та значення першої з яких важко було переоцінити, адже згідно зі статтею 26 (колишня 28) Договору про Європейський Союз ставки митних тарифів одтепер вже затверджувались одностайним рішенням Ради ЄС (Ради Міністрів ЄС) на пропозицію Європейської Комісії.

 

В с т а в к а 1

Стаття 27 (колишня 29)  Договору про ЄС

 

Без сумніву, розв’язанню проблеми ефективної взаємодії між національними службами сприяло створення комп’ютеризованої «Митної інформаційної системи» (CIS, 1997), що дозволило оптимізувати діяльність усіх митниць ЄС. Уже за рік було продовжено інституалізацію митної служби ЄС через підписання Неапольської конвенції про взаємодопомогу та співпрацю, основними цілями якої стали:

  • припинення незаконної торгівлі;
  • підвищення ефективності співпраці у здійсненні митного контролю;
  • гармонізація процедури надання взаємодопомоги;
  • запобігання, розкриття та покарання порушення національного законодавства і законодавства ЄС;
  • запровадження спеціальних видів допомоги, що стосуються переслідування та відстеження руху товарів поза кордонами;
  • захист обміну базами даних.

 

1.2.3. Митний кодекс

 

Митне законодавство ЄС на цей час має доволі складну, проте максимально зрозумілу систему регулювання товарних відносин — як між країнами-учасницями, так і за відношенням до так званих третіх країн.

 

Створенню Митного кодексу Спільноти (МКС) передували такі заходи:

 

  1. Запровадження єдиного зовнішнього тарифу (1968 р.).
  2. Втрата митного доходу, який, починаючи з 1975 року, став вважатися дохідною частиною консолідованого бюджету Спільноти.
  1. Субсидіарне делегування повноважень Європейській Комісії щодо ведення переговорів з третіми країнами та з ГАТТ/СОТ.
  1. Заборона (з 1968 р.) проведення незалежної митної політики з боку будьякої держави—члена Спільноти. Неможливість встановлення змін у тарифах.
  1. Запровадження заходів надання допомоги у торгівлі ЄС із країнами Африки, Карибського й Тихоокеанського басейнів (колишніх колоній) через імплементацію основних положень Яундеської (1963), Ломеських (І, ІІ, ІІІ, ІV) та Котоунської (2000) конвенцій.
  1. Запровадження в міжнародній торгівлі з третіми державами основних положень Токійського (1979) та Уругвайського (1995) раундів переговорів ГАТТ/СОТ, у яких Єврокомісії вдалося відстояти вигідні для ЄС спеціальні режими імпорту, зокрема щодо окремих видів аграрної продукції.

 

Отже, сучасний Митний кодекс* (МК) являє собою сукупність положень та нормативів митного законодавства у сфері торгівлі між державами Спільноти та третіми країнами, а також узяті на себе з боку ЄС зобов’язання, що випливають із членства союзу в ГАТТ/СОТ.

 

До числа базових понять ( норм) (МК) обов’язково входять митний тариф, митна вартість, митна територія, походження товарів.

 

Будьякий товар, що перетинає кордон ЄС, підлягає чіткій ідентифікації у відповідності до «Спільного митного тарифу Європейського Союзу », що базується на «Гармонізованій системі опису та кодування товарів», документі, який був створений усесвітньою митною організацією (створена у 1950 році, штабквартира у м. Брюсселі, Бельгія). Сучасний тариф ЄС складається з понад 10 000 тарифних ліній восьмизначної комбінованої номенклатури ЄС. Основний документ, який при цьому застосовують, має назву «Офіційна митнотарифна довідка». Вона визнається в будьякій країні митного союзу, а відтак її головним призначенням є уникнення неоднозначності у трактуванні митного тарифу, який, до речі, суттєво відрізняється, залежно від виду товару та політики ЄС щодо так званих «сенситивних галузей», до яких належить сільське господарство, текстильна та металургійна промисловості.

 

Митний кодекс чітко визначає поняття «митна вартість», яка ідентифікується як ціна товару на момент перетину митного кордону. Ставки мит відповідно до Єдиного адміністративного документа (ЄАД) (Single Administrative Document) здебільшого визначаються як адвалорні, тобто такі, що нараховуються у відсотках до митної вартості. Для її визначення застосовується кілька методик, проте найбільш вживаними з них є такі:

 

  • конкурентна ціна;
  • сума, що підлягає сплаті;
  • ціна угоди.

 

Доволі чітко визначається в ЄС поняття «митна територія», до складу якої включено не тільки території країнучасниць, а і їх територіальні води, адже останнім часом ціла низка компаній активно здійснює розробку шельфу морів, вилов риби та морепродуктів, активізувалася також діяльність вільних та офшорних економічних зон.

Для визначення характеру експорту в ЄС активно використовують Загальну систему преференцій, яка передбачає цілу низку тарифних пільг у визначенні країни походження товару. При цьому застосовуються як непреференційні, так і преференційні правила визначення країни походження. Юридично підставою для цього може слугувати Митний кодекс ЄС чи відповідні преференційні угоди (преференції), які були надані на автономній основі. Факт того, що товар був вироблений на території однієї з договірних сторін, підтверджується спеціальним свідоцтвом чи сертифікатом про походження товару.

 

Усі товари, що перетинають митний кордон, підлягають обов’язковому огляду з метою встановлення відповідності їх кількості та якості тому, що було заявлено в митній декларації. Утім певний митний орган може дати дозвіл і на спрощену митну процедуру (без огляду товару чи з «неповним» (частковим) оглядом). Відповідно до ЄАД процедура митної очистки має включати пред’явлення низки документів, зокрема:

 

  • рахункафактури;
  • документів, що використовують з метою митної оцінки;
  • сертифікат про походження товару (йдеться про ті випадки, коли товар підпадає під застосування преференційного режиму);
  • документів, що дають підстави для незастосування основного митного тарифу;
  • інші документи, які передбачають наявність ліцензій, сертифікатів відповідності, дозволів, якщо йдеться про специфічну групу товарів (ліки, алкоголь, хімічні сполуки тощо).

 

Митна декларація обов’язково включає митну вартість, походження, класифікацію товару*. Саме завдяки названій вище декларації встановлюється так званий «митний борг», сплата якого передбачає внесення відповідного грошового депозиту чи надання інших чітких гарантій щодо сплати експортного чи імпортного мита (при цьому також ураховуються обсяги тарифної квоти). Митний борг має бути ліквідований по закінченні митної очистки.

 

Заслуговує на увагу також транзитна система (TIR), яка є однією з основних у митному союзі, адже має на меті унеможливлення контрабанди товарів, які перетинають кордони ЄС, а відтак передбачає 100відсотковий рівень комплексних витрат на транзитні операції в межах спільноти, вони є необхідною умовою гарантування економічної безпеки в ЄС. Зазначимо, що ця процедура поширюється не тільки на Євросоюз, а й на Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ).

 

Слід відзначити, що в рамках ЄС існують і території з особливими митними режимами, в яких можна здійснювати діяльність без сплати платежів на імпорт. До них належать:

 

  • розміщення на складі (митний склад);
  • переробка продукції під митним контролем;
  • переробка на митній території;
  • використання виробленої продукції лише впродовж певного періоду;
  • внутрішньомитний транзит.

 

Незважаючи на те, що митне регулювання в ЄС має цілісний та організований характер, тим не менше, доволі великою проблемою сучасного Євросоюзу є контрабанда. Ще у 1994—1995 роках Європейська Комісія прийняла цілу низку постанов (3254/94, 1762/95), які передбачали додаткові заходи щодо боротьби з цим явищем. Зокрема йдеться про «Рішення про випадки , коли митні органи мають підстави сумніватися в достовірності чи точності задекларованої митної вартості» та «Рішення щодо стягнення зборів на основі митної вартості». Є низка й пізніших документів, зокрема «Митниця 2002», «Митниця 2007», спрямованих не тільки на вдосконалення діяльності та боротьбу із шахрайством на митних кордонах Спільноти, а й на інтеграцію митних служб нових країн—членів ЄС.

 

Питання для самоконтролю

 

  1. Що являє собою Митний Союз ЄС в економічному й організаційному відношенні?

 

  1. Назвіть основні етапи еволюції МС. Виділіть 3—4 характерні риси, притаманні кожному з них.

 

  1. Чому ліквідації внутрішніх кордонів у 60х роки ХХ ст. заважали «процедурні моменти»? Як держава намагалася захистити себе від надлишку імпортних товарів?

 

  1. Наведіть свої аргументи на підтримку одного з висловів: «створення Митного Союзу завершилося 1968 року»; «створення Митного Союзу завершилося 1993 року, відколи почав діяти спільний ринок ЄС»; «хоча Спільний Ринок ЄС почав діяти у 1993 році, Митний Союз не завершив свого формування й понині».

 

  1. Чому ЄС надає такої ваги основним митним документам, зокрема TIR та АТА? Поясність це на конкретних прикладах.

  1. Що являє собою митна інформаційна система?

 

  1. З якою метою був створений Митний кодекс Спільноти? Як він гармонізується з преференціями, що діють у ЄС?

 

  1. Як створюється в ЄС «митний борг»?

 

  1. Що являє собою митна вартість?

 

  1. Що включає процедура «митної очистки»?

 

  1. У яких випадках дозволяється діяльність без сплати платежів на імпорт?

 

Основна література

 

  1. Європейська інтеграція та Україна: Навч.метод. посіб. — К.: Кельн, 2002. — С. 138—152.
  1. Мусис Н.Усе про спільні політики ЄвропейськогоСоюзу. — К.: КІС, 2005. — С. 68—78.

 

Додаткова література

 

  1. Волес В., Волес Г.Творення політики в Європейському Союзі. — К.: Основи, 2004.

 

  1. Дайнен Д.Дедалі міцніший Союз.Курс Європейськоїінтеграції. — К.: КІС, 2006.

 

  1. Integration in an Expanding European Union: Reassessing the Fudamentals / Ed. By J.H.Weiler. — Oxford: Blackwell Publ., 2005. Карбау Р.Міжнародна економіка.Європейський Союз. — Суми: Козацький вал, 2004. — С. 577—583.

< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.3.2. Вільний рух товарів, послуг, капіталу, працівників
1.3.3. Трансєвропейські мережі
1.4. ЕКОНОМІЧНИЙ ТА МОНЕТАРНИЙ (ВАЛЮТНИЙ) СОЮЗ
1.4.2. Еволюція монетарної політики ЄС
1.4.3. Правові засади реалізації та гравці монетарної політики ЄС
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki