1.2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ CASEСИСТЕМ

Сучасні CASEсистеми — це програмнотехнічні комплекси, які базуються, як правило, на потужних ПЕОМ або робочих станціях локальних мереж ЕОМ і реалізують у тому чи іншому обсязі концепції автоматизованого проектування ІС. Вони охоплюють велику частину підтримки численних технологій проектування ІС — від простих засобів аналізу і документування до повномасштабних засобів автоматизації, що покривають весь життєвий цикл.

До CASEзасобів належать як відносно дешеві системи для персональних комп’ютерів з вельми обмеженими можливостями, так і дорогі системи для неоднорідних обчислювальних платформ та операційних середовищ. Сучасний ринок програмних засобів налічує понад 300 різних CASEсистем, найпотужніші з яких використовуються практично всіма провідними фірмами з розробки ПЗ.

CASEсистемою можна назвати будьякий програмний засіб, що автоматизує ту чи іншу сукупність процесів життєвого циклу ІС і має такі основні характерні особливості:

— потужні графічні засоби для опису й документування ІС зі зручним для розробника інтерфейсом;

— інтеграція окремих компонентів CASEзасобів, що забезпечує керованість процесу розробки ІС;

— використання спеціальним чином організованого сховища проектних метаданих (репозиторію).

Інтегрований CASEзасіб або комплекс засобів, що підтримують повний життєвий цикл ІС, містить такі компоненти:

— репозиторій як основу CASEсистеми. Він має забезпечувати зберігання версій проекту та його окремих компонентів, синхронізацію надходження інформації від різних розробників

під час групового розроблення, контроль метаданих на повноту і несуперечливість;

— графічні засоби аналізу і проектування, що забезпечують створення й редагування ієрархічно пов’язаних діаграм (DFD, ERдіаграм тощо), які утворюють моделі ІС;

— засоби розробки додатків, включно з мовами 4GL і генераторами кодів;

— засоби конфігураційного керування;

— засоби документування;

— засоби тестування;

— засоби керування проектом;

— засоби реінжинірингу.

Класифікація CASEзасобів надає можливість зрозуміти їх основні типи і роль, що вони її виконують. Існує багато різних класифікацій, кожна з яких пропонує свій погляд на ці програмні продукти. Найпоширенішими є класифікації за виконуваними функціями, типами, категоріями, застосовуваними методологіями та моделями систем і БД, рівнем інтегрованості з СКБД, доступними платформами.

За виконуваними функціями можна виокремити:

— засоби планування — засоби PERT, засоби оцінювання, електронні таблиці;

— засоби редагування — текстові редактори, редактори діаграм, текстові процесори;

— засоби керування змінами — засоби оперативного контролю за вимогами, системи керування змінами;

— засоби керування конфігурацією — системи керування версіями , засоби складання систем;

— засоби прототипування — мови програмування найвищого рівня, генератори користувацьких інтерфейсів;

— засоби, зорієнтовані на підтримку певних методів, — редактори системних структур, словники даних, генератори програмного коду;

— засоби, зорієнтовані на певні мови програмування, — компілятори, інтерпретатори;

— засоби аналізу програм — генератори перехресних посилань, статичні і динамічні аналізатори програм;

— засоби тестування — генератори тестових даних, компаратори файлів (програми, призначені для порівняння файлів, що містять програмний код);

— засоби відладки — інтерактивні засоби відлагодження програм;

Класифікація за категоріями (рис. 1.1) ілюструє широту охоплення процесів розробки ІС та рівень інтеграції програмних модулів, що виконують окремі завдання:

— допоміжні програми (tools) — підтримують окремі процеси розробки, такі як перевірка несуперечливості архітектури системи, компіляція програми , порівняння результатів тестів тощо. Такі засоби можуть бути універсальними функціонально завершеними (наприклад текстовий процесор) або складовими інструментальних засобів;

У літературі можна зустріти й іншу класифікацію CASEзасобів за категоріями:

— допоміжні програми (tools) — локальні засоби, призначені для виконання невеликих автономних завдань;

— інструментальні пакети розробника (toolkits) — набори частково інтегрованих засобів, що охоплюють більшість етапів життєвого циклу ІС. Перевагою такого підходу до побудови CASEсистеми є забезпечення всебічної підтримки процесу розробки ІС. В один пакет інструментальні засоби об’єднуються за допомогою спільних файлів, репозиторію або структури даних. На рис. 1.2 показано схему пакета інструментальних засобів підтримки аналізу та проектування ПЗ, об’єднаних через репозиторій, структура якого є власністю розробника пакета. Зазвичай пакети інструментальних засобів є закритими і не розраховані на додавання користувачами власних інструментів або змінення засобів пакета;

Окремі допоміжні програми розробник вибирає на власний розсуд. Інструментальні засоби, як правило , підтримують певні методи розробки згідно з певною моделлю процесу розробки і містять набори правил і нормативних настанов, якими слід керуватися під час роботи. Інтегровані робочі середовища визначають інфраструктуру підтримки для даних, керування та інтеграції системних подань. Експертні середовища більш інтелектуальні. Вони містять базу знань про процеси створення ПЗ і механізми, які пропонують для застосування розробникові ті чи інші інструментальні засоби згідно з обраною моделлю процесу розробки.

На практиці межі між категоріями CASEзасобів є розмитими. Допоміжну програму можна придбати як окремий продукт, але її можна використовувати і для підтримки різних процесів розробки. Наприклад, більшість текстових процесорів нині містять вбудовані редактори діаграм , а інструментальні засоби для проектування надають підтримку програмування і тестування, наближаючись до робочих середовищ. Тому віднести певну CASEсистему до однієї категорії не завжди можливо. Водночас класифікація за категоріями допомагає зрозуміти, наскільки широким є діапазон процесів розробки, що підтримується тим чи іншим CASEзасобом.

Класифікація за типами відображає функціональну орієнтацію CASEзасобів на певні процеси життєвого циклу і здебільшого збігається із компонентним складом систем:

— засоби аналізу (Upper CASE, «верхні» CASEсистеми) призначені для побудови та аналізу моделей предметної області (Design/IDEF, CA ERwin Process Modeler).

— засоби аналізу і проектування (Middle CASE, «середні» CASEсистеми) підтримують найпоширеніші методології проектування і використовуються для створення проектних специфікацій (Vantage Team Builder, Designer/2000, Silverrun, CASE.Аналитик). Результатом застосування таких засобів є специфікації компонентів та інтерфейсів ІС, архітектури системи, алгоритмів і структур даних;

— засоби проектування баз даних, що забезпечують моделювання даних і генерування схем баз даних (як правило, на мові SQL) для найпоширеніших СКБД (CA ERwin Data Modeler, SDesignor, DataBase Designer). Засоби проектування баз даних присутні також у складі деяких засобів аналізу та проектування;

— засоби розробки додатків — засоби 4GL (Uniface, JAM, PowerBuilder, Developer/2000, SQL Windows, Delphi тощо) і гене

ратори кодів, які входять до складу інших систем (Vantage Team Builder та ін.);

— засоби реінжинірингу, що забезпечують аналіз програмних кодів і схем баз даних і формування на їх основі різних моделей і проектних специфікацій. Засоби аналізу схем БД і формування ERдіаграм входять до складу систем Vantage Team Builder,Silverrun, Designer/2000, CA ERwin Data Modeler, SDesignor. Для аналізу програмних кодів найпоширенішими є об’єктноорієнтовані CASEзасоби (IBM Rational Rose, Object Team).